Снос волонтерской палатки в Харькове. Откат декоммунизации. Названия улиц, школьные программы, пантеоны героев и антигероев. Мы исходим из того, что реванш – это разрушение символического контура. Того самого, что стал появляться после российского вторжения. Того самого, которым страна окружала себя в поисках ответа на вопрос "где заканчиваются они и где начинаемся мы".

Этого контура не существовало десятилетиями. Украина оставалась в советской орбите даже тогда, когда СССР прекратил свое существование. Для кого-то вопросы идентичности не были важны. Кого-то устраивало статус-кво. Заржавевшие шестеренки стали проворачиваться лишь после аннексии и вторжения. Война стала ударом дефибриллятора, заставив давать ответы на вопросы, которые было принято считать "неактуальными".

И теперь, когда мы рассуждаем об "откате", то сводим его описание к размытию символического частокола. Но в том и штука, что "реванш" может иметь куда больше проявлений, чем мы привыкли думать.

Потому что пространство новой этики вполне может устоять. Символическое – при всей его неосязаемости – дает ответы на вопросы идентичности. "Кто мы?" "Кем себя считаем?" "Что считаем нормой, а что – ее нарушением". Они могут быть вторичны для большинства, но первичны для тех, кто привык выходить протестовать на улицы. Прямая попытка реванша в этой сфере может иметь слишком взрывоопасный потенциал. А потомуне исключено, что нового "коллективного табачника" в коридорах власти мы не увидим.

Зато мы вполне можем обнаружить реванш в тех сферах, "майданоемкость" которых на порядок ниже. Например, в экономике. Нацбанка. "Нафтогаз". Децентрализация. Монетарная политика. Все эти сферы критически важны для устойчивости государства, но имеют куда меньшее значение для обывателя. Просто потому, что сложны и непонятны для большинства.

Возвращение советской топонимики понятно без перевода– причем, как для сторонников, так и противников. А вот объяснить, чем важна независимость Нацбанка и почему нельзя баловаться с эмиссией – на порядок сложнее. Потому что требует от аудитории хотя бы минимального понимания процессов. Списать "ненаступление эпохи счастья" на нехороших "белых воротничков" довольно просто.

Демонополизация, деолигархизация, разгосударствление, реформы – все эти шаги должны создать в стране пространство честной конкуренции. Они сокращают окно возможностей для клановости, коррупции, кулуарных договоренностей. Создают системы сдержек и противовесов. А у старых правил игры есть влиятельные лоббисты. Которые готовы инвестировать в сохранение статус-кво.

Символический реванш понятен всем – тем, кто его ждет, и тем, кто его страшится. А экономический реванш рискует вызвать куда меньший резонанс. В силу сложности темы и куда меньшей "очевидности" для обывателя. В конце концов, нам ведь не просто так пять лет кряду твердили про то, что "враг не в Кремле".

Ирония в том, что это утверждение теперь может оказаться отчасти верным.

У понеділок, 13 травня, в Харкові відбулася щорічна конференція з безпеки – "Посилення кібербезпеки України". Організаторами конференції виступили найбільший американський неурядовий аналітичний центр в області міжнародних відносин Atlantic Council, Євразійський центр імені Діну Патричі і міжнародна енергетична група Burisma.

Уже вдруге в Харкові зібралися політики, дипломати, представники великого бізнесу і медіа-експерти, щоб привернути увагу міжнародних інвесторів до потенціалу економіки України, до побудови енергетично незалежної держави, до інвестиційних можливостей Харківської області, на прикладі якої показати – як розвивається американо-українське партнерство на рівні держави і бізнесу.

П'ять років тому Україна почала реалізацію амбітної програми економічних і фінансових реформ при активній підтримці Міжнародного валютного фонду (МВФ) і трансатлантичних партнерів. Незважаючи на те, що Україна стикається з численними політичними і економічними викликами, інвестиційний потенціал України залишається величезним. Країна є одним з найбільших ринків в Європі з величезними природними ресурсами. Україна демонструє найбільший інвестиційний потенціал в останні роки, але як і раніше зіштовхується зі структурними проблемами в економіці, які вимагають пильної уваги з боку держави та суспільства. Яка дорожня карта повинна бути сформована України на найближчі роки, щоб стати інвестиційною Меккою в Європі? Чи зможе Україна забезпечити свою енергетичну безпеку і яке майбутнє американо-українських відносин?

Учасники нинішньої конференції обговорили питання кіберзагроз як всередині України, так і за її межами. З огляду на те, що технологічний розвиток випереджає процес розробки заходів безпеки, глобальні та локальні кіберзагрози будуть тільки збільшуватися. Це ставить під загрозу демократичні цінності та досягнення громадянського суспільства.

Гостями та спікерами конференції стали: Олександр Кваснєвський, Президент Польщі (1995-2005); Джон Гербст, 5-й Надзвичайний і повноважний посол США в Україні, директор Євразійського центру при Атлантичній Раді США; Кеннет Гірс, кібер-аналітик, старший науковий співробітник Центру стратеги і безпеки Scowcroft при Атлантичній Раді США; Аліна Полякова, науковий співробітник Інституту Брукінгса; Іренеуш Біл, генеральний секретар Європейської ради з толерантності і примирення, директор Фонду Олександра Кваснєвського Amicus Europae і інші.

"Ми повинні виробити загальні правила захисту від кібератак в єдиному європейському просторі", – зазначив Олександр Кваснєвський.

За словами Аліни Полякової, кібервійна – це вже не майбутнє, а реальність, з якою потрібно працювати на державному рівні вже сьогодні. "Ми повинні прогнозувати ризики і наслідки таких атак як із сторони держав, так і з боку приватних осіб", – зазначила Аліна Полякова.

У конференції також взяв участь Джозеф Кофер Блек, екс-керівник Антитерористичного Центру ЦРУ (1999-2002 рр.) і Посол з особливих доручень по боротьбі з тероризмом (2002-2004 рр.) Держдепартаменту США. Джозеф Кофер Блек є експертом з кібербезпеки, національної безпеки і міжнародних відносин.

Із заключним словом на заході виступив Олексій Рвачев, майор поліції і доцент кафедри кібербезпеки Харківського національного університету внутрішніх справ.

Після офіційної частини заходу представники Atlantic Council і міжнародні гості відвідали газові родовища Burisma Group.

Однією з ключових складових безпеки є енергетична безпека. Харківська область – лідер в Україні з видобутку вуглеводнів та енергетичного потенціалу, а також найбільший платник податків до державного бюджету країни.

Це стало однією з причин вибору Харкова як локації для обговорення теми безпеки. Після офіційної частини заходу гості побували на буровій, де йде буріння свердловини Burisma Group глибиною 6000 метрів – там представлено новітнє американське обладнання, що дозволяє бурити свердловини глибиною близько 10000 метрів.

За словами Джозефа Кофер Блека, газ залишається стратегічним ресурсом для України і безпека його промислового видобутку важлива як для країни, так і для людей, які працюють на родовищах або живуть в безпосередній близькості від місць, де добувають газ. Тим більше, коли мова йде про американське обладнання і сучасні технології видобутку природного газу. Зокрема, він відвідав Водяновске родовище, де ведеться буріння свердловин американським устаткуванням і працюють американські консультанти. Джозеф Кофер Блек відзначив високий рівень організації видобутку, турботу про співробітників і смачну "польову" кухню, стравами якої пригощали міжнародних гостей.

"На Харківський регіон сьогодні припадає понад 40% видобутку природного газу в країні. Важливу роль в розробці родовищ області займає Burisma Group. Тільки в минулому році Група з Харківської області до держбюджету перерахувала 1,35 млрд грн податкових платежів. Причому 71 млн грн – до місцевих бюджетів регіону. На прикладі області ми показуємо success stories інвестиційної історії країни, коли український досвід й іноземні технології змінюють не тільки промисловий ландшафт країни, але і відновлюють соціальну інфраструктуру в невеликих містах і селах України", – зазначив радник Ради директорів Burisma Group, глава правління Асоціації газодобувних компаній Україна Вадим Пожарський.

Справа у тому, що токсична потреба у віртуальні фідбеки штовхає людей робити дурниці або відверто цинічні речі у реальному житті. 

Так, німцю набридло спостерігати як сотні туристів і туристок роблять недорочно веселі, кумедні, потішні фото у меморіалі пам'яті жертв Голокосту у Берліні – у комлексі, який збудували, щоб не забувати про 6 мільйонів закатованих людей під час Другої Світової війни. 

У меморіальному комплексі встановлено 2700 беннох плит // Shutterstock

Шапір знайшов у соцмережах десятки знімків з людьми, які роблять гімнастичні вправи, всміхаються, стрибають, жонглюють, та порівняв їх з документальними з німецьких концтаборів. 

Проект отримав назву Yolocaust від сполучення двох слів. YOLO (You Only Live Once) — ти живеш тільки раз; сленгове трактування – слово, яким виправдовуються люди після того, як зроблять дурницю. І Holocaust – Голокост. 

Yolocaust був започаткований у 2017 році. Тоді Шапір пообіцяв, що видалить фото, якщо комусь із героїв або героїнь на них стане соромно. Але проект набув такого розголосу, що знімки-порівняння продублювали сотні світових видань. Тож тепер ці світлини гуляють інтернетом як нагадування про токсичність соцмереж у боротьбі між лайками та людяністю.

В Instagram з'явився акаунт, який у своїх Stories розповідає про жахи Голокосту крізь призму однієї людини – 13-річної Єви Хейман. Серіал заснований на реальних подіях. Дівчинка у 1944 році загинула в Освенцимі. Сценарій писали, спираючись на її щоденник. У ньому Єва детально описала своє життя кількох воєнних місяців. Аби зацікавити молоде покоління історією, проект запустили у незвичному форматі – Instagram-серіал. До речі, знімали його у Львові. 

Мій двоюрідний дідусь, Борис Ілліч Ваксер (1927-2004), наприкінці травня 1946 року написав листа до своєї рідні в Ленінград – це була його перша ознака життя після німецького нападу на Радянський Союз. Ось витяг:

"Любі мої! Вперше за п’ять років я отримав можливість написати вам листа. Я спробую викласти все коротко й розповім, що трапилося зі мною після 22 червня 1941 року. 27 червня, коли Німеччина захопила Мінськ, мій батько важко захворів й в нас пропала можливість йти далі пішки. Ми полишили своє майно та зупинилися в містечку в 80 кілометрах східніше Мінська. 26 серпня мого хворого батька застрелили німці, як заручника, поміж сотень інших євреїв та комуністів, й сім’я залишилася на моєму піклуванні, на руках 14-річного хлопчика. Я втік із гетто з фальшивими документами й жив, як білорус, в містечку Ракові. Незважаючи на всі намагання, мені не вдалося врятувати мою сім’ю – мою хвору матір 22 квітня 1943 року закололи на смерть багнетом в "лікарні" єврейського гетто, а мій братик Ося був наприкінці 1942 року разом з іншими єврейськими дітьми спалений в Тростенці неподалік Мінська..."

В графі "адреса відправника" стояло: виправний робітничий табір "Печора" (ГУЛАГ), Республіка Комі. Борис, який пережив війну, після звільнення був звинувачений в співробітництві з німцями, заарештований, допитаний та засуджений. НКВС здалося підозрілим, що він, єврей, пережив масове знищення німцями євреїв. Почитаємо ще трохи з листа Бориса:

Але я вижив! Й не лише вижив – я створив підпільну групу, яка підтримувала зв’язок із партизанами й працювала в німецькому тилу в найважчих умовах: Рига, Вільнюс, Каунас, Кенігсберг, Варшава, Берлін – за Батьківщину. Незважаючи на це, 16 квітня 1944 року мене було заарештовано в Барановичах, в партизанському загоні, за звинуваченням в антирадянській діяльності – тому що мені вдалося втекти від німецьких вбивць...

Багатозначність та самоцензура

Приклад Бориса – це промовиста, але водночас поширена доля: один з багатьох досвідів, які щонайщільніше поєднують між собою війну та сталінський терор. Для нього та для мільйонів інших це поєднання було дано не лише в реальності, а й в спогадах.

На одному з ленінградських цвинтарів Борис збудував символічну могилу для своєї сім’ї: Ілля, Йосип, Хая – померли в 1941, 1942 та 1943. Самого його теж поховали в ній в 2004 році.

Ми не можемо знати, з якої саме перспективи Борис згадував про війну. Як людина, яка пережила Голокост? Як активний боєць Спротиву? Як невинна жертва сталінських репресій? Ймовірно, що всі три "ідентитети" відігравали свою роль. Багатозначність та розбіжності, деформація та самоцензура відзначають радянські та російські спогади про війну. Так полишається й досі, незважаючи на нібито єдиний, інсценований державою ритуал спомину, який має викликати почуття гордості й який виражається, перш за все, 9 травня, в День Перемоги над нацистською Німеччиною.

Але повернемося до дідуся. Ці його короткі замальовки вбивств його батьків та брата перегукуються з контекстом "операції Барбаросса", німецької війни на винищення проти Радянського Союзу. Швидко наступаючий Вермахт чинить злочини на значних просторах СРСР: вбиває політичних комісарів та євреїв, бомбардує та захоплює Мінськ, за кілька тижнів потому починається геттоїзація єврейського населення: 80 тисяч євреїв загнані до найтіснішого простору, жити мають право лише ті, хто можуть працювати, старих та хворих вбивають.

Колесо знищення

Меморіальний комплекс у Тростянці

Систематичне вбивство радянських євреїв належить до війни на винищення, "Голокост набоїв" чиниться всюди й часто-густо – перед очима загалу. Тростенець, де було вбито меншого брата Йосипа – найбільший табір знищення на всьому радянському просторі: тут було страчено та, після перелому в війні, який стався в 1943 році, спалено, аби замісти сліди, 150 тисяч людей. Для радянських жертв – не лише євреїв, а й білорусів, росіян, українців – німецькі загарбники не вели переліків. Тому можна лише приблизно відтворити, хто лежить в масовому похованні в 20 кілометрах від Мінську. Підсумок німецької окупації Білорусі: 1,5 мільйонів загиблих цивільних осіб та 800 тисяч загиблих радянських військовополонених.

Для Бориса приховання його єврейства було засобом виживання: під білоруським ім’ям він воював разом із іншими партизанами в підпіллі. Німці жорстко діяли проти них: в межах так званої "боротьби з бандами", заарештовані, після страшних тортур, прилюдно страчувалися та вішалися на центральних майданах. Як помсту й для того, щоб налякати населення, окупанти спалювали цілі села разом із мешканцями – загалом 9 тисяч. Після закінчення війни відчайдушна боротьба партизанів проти значно сильніших окупаційних сил стала однією з специфічних ознак радянсько-білоруської культури спогаду, в якій, природно, центральне місце посідали героїзм, самопожертва та гордість за перемогу.

НКВС засудив 17-річного Бориса до 8 років ГУЛАГа. Це був не окремий, нетиповий випадок. Після війни було засновано близько сотні "таборів перевірки та фільтрації" й "перевірка" лише зрідка тривала лише визначені десять днів. Під час свого майже дворічного "попереднього арешту" Борис побачив багато таборів – у Мінську, Москві та Гомелі, його рідному місті, до якого він ніколи не повернувся.

Затавроване "життя потому"

Для Росії 9 травня – "Культ Перемоги"

Відпустили його після смерті Сталіна, коли Микита Хрущов, зводячи рахунки зі Сталіним, відпустив 100 тисяч арештантів ГУЛАГа. "Життя потому" було затаврованим: для більшості тих, хто повернувся з таборів, зустріч була наготована аж ніяк не святкова. Вони відчували на собі ворожість, яку проявляли до них в їх рідних містах та селах. Борис подався не до Мінська, а до Ленінграда, до своєї рідні. Надто болючими були спогади про смерть його сім’ї та про часи в ув’язненні, надто явними були ворожість та недовіра колишніх сусідів. Існування в якості подвійної жертви дуже сильно впливала на спогади та на розповіді. З одного боку, відчувалась необхідність виправдатися, з іншого – неможливість розмовляти про втрати та травми. З цього боку була ще й недостатність визнання та політичної необхідності – ні держава, ані суспільство не розглядали його, як жертву – аж до самої перебудови, коли досвід жертв був загалом підвищений в ціні.

Ще два фактори були визначними для спогадів про війну з боку людей зі схожими долями: по-перше, розповідати про втрату родичів у Голокості було в Радянському Союзі важко– особлива єврейська доля не мала собі місця в офіційних спогадах. Для Бориса це була "особиста" трагедія. По-друге, слідуючи бажанню тримати все болюче від себе подалі, тема активного спротиву партизанських загонів отримала важливе місце. Бориса дуже мучило те, шо він не міг врятувати свою сім’ю. Чи відповідала прив’язка страшного досвіду до спогадів про героїчну боротьбу його власному бажанню перемогти біль від втрати родичів? Спогади про партизанську боротьбу, про власну мужність та мужість його товарищів, про нагороду "За участь у війні" були для нього так само, як для багатьох інших, допомогою в вибудуванні власного позитивного образу. "Ми самі собі розповідаємо історії, аби жити" - писав колись Жоан Дідіон і Гіоргі Конрад погоджувався з ним: "На питання про сенс життя кожен відповідає своєю біографією".

Застряглі в підтвердженні

Мовчання, заперечення та героїчні спогади були стратегіями, які допомогли Борисові жити далі. Після свого повернення з табору, він працював прорабом, закінчив паралельно вечірній курс в Ленінградському університеті, обзавівся сім’єю та зробив кар’єру, як керівник великої будівельної компанії. До кінця свого життя він залишався енергійною людиною, сповненою оптимізму.

Спогади про війну були для мільйонів людей в Радянському Союзі схожими з борисовими: багатогранними, такими, в яких змішувалися героїзм та скорбота, необхідність виправдання та необхідність мовчання. Той, хто бажає уявити собі це, нехай прочитає "Життя та долю" Василя Гроссмана або "Мого лейтенанта" Данііла Граніна. Війна справді була місцем для героїзму, але водночас і місцем для скорботи. Можливо, саме тому 9 травня, день перемоги в "Великій Вітчизняній війні", залишився для Бориса до кінця життя найважливішим, "святим" святом.

Із нинішніми офіційними заходами спогадів про війну, якими було засновано "культ Перемоги", це має небагато спільного. Протиріччя та двозначність воєнного досвіду щезають з кожною смертю людей з воєнного покоління. Також далеко не в першу чергу йдеться про часто сприйнятний, як "розмахування шаблею" парад на Красній площі в Москві. Йдеться про те, як "війна" "інсценується" в цей день сьогоднішнім суспільством та які уяви та бажання вона наповнює сенсом. В школі молоде покоління вчиться сприймати війну, не як біль, а як привід для гордощів. Ці гордощі мають бути засвоєні й стати традицією для майбутніх поколінь.

Війна живих відтіснює війну мертвих. Якщо розповіді в сім’ї не здатні збудувати противагу – спогади про перемогу, скоріш за все, закріпляться скоро в беззаперечній формі державної основи.

Автор:Єкатерина Махотіна, Neu Zürcher Zeitung
Переклад для 24 каналу:Борис Немировський

Відразу двоє українських боксерів серйозно покращили свої позиції, увірвавшись у топ-5.

Як пише vRINGe.com, українець Віктор Постол, який у відбірковому поєдинку переміг француза Мохамеда Мімунай став обов'язковим претендентом на чемпіонський бій за версією WBC, піднявся на другу позицію. До цього українець був на 4-й позиції у рейтингу першої напівсередньої ваги.

Також досягнув прогресу Сергій Дерев'янченко. Після перемоги над Джеком Кулкаєм українець піднявся на четверте місце в рейтингу середньої ваги. Раніше Сергій очоливрейтинг IBF.

Дерев'янченко єофіційним претендентомна бій за титул чемпіона світу за версією IBF, яким зараз володіє Сауль Альварес (52-1-2, 25 КО).

Підписуйтеся на наш Twitterта Telegram

Права на гравця належать полтавській "Ворсклі". Саме цей клуб повідомив про виклик гравця.

Однак на сайті Федерації футболу України немає інформації про виклик цього гравця. При цьому що гравці, які виступають в іноземних чемпіонатах, швидше отримують повідомлення про виклик. В списку є 11 футболістів, які виступають закордоном. Мазура серед них немає. 

Нагадаємо, що збірники з іноземних чемпіонатів прибудуть у розташування національної команди 25 травня. Саме цього дня в харківській резиденції "синьо-жовтих" розпочнеться збір. Двоє легіонерів, Едуард Соболь та Артем Кравець, можуть бути задіяні в матчах заключних турів чемпіонатів Чехії та Туреччини відповідно, що відбудуться 26 травня. У такому разі вони приєднаються до головної команди країни 1 червня — разом із гравцями, які виступають у вітчизняній Прем’єр-лізі. Повний список виконавців, викликаних на збір, буде оголошено пізніше.

7 та 10 червня у Львові збірна України проведе поєдинки відбірного турніру Євро-2020 проти команд Сербії та Люксембургу.

Як розповів релігієзнавець Олександр Саган у коментарі 24 каналу, тут є відверте спекулювання деякими фактами і підміна понятьз боку Філарета. Київський патріархат юридично справді ще може існувати, але за церковними канонами – ні.

Очевидно, Філарет оперує тим фактом, що, відповідно до чинного законодавства, в Україні існує таке поняття як "юридична особа". І УПЦ КП була юридичною особою. Тобто вона мала на своєму балансі певну кількість грошей, рухомого і нерухомого майна тощо. А процес ліквідації юридичної особи в Україні – це достатньо складний процес, який триває кілька місяців, а то й років. Це пов’язано з тим, що є певні прописані законодавством процедури і, найголовніше, що цей процес повинна ініціювати сама юридична особа і здійснювати юридичні кроки щодо її ліквідації.

Як я розумію, таких кроків не було здійснено і на основі цього виникла така певна спекуляція – на сьогодні юридично УПЦ КП не ліквідовано. Проте, з канонічної точки зору, ця церква не існує. Вона ліквідована уже самим фактом об'єднання УПЦ КП з УАПЦ (припинила існування після об'єднавчого собору українських православних церков 15 грудня 2018 року, – 24), який ніхто не заперечує. І сам Філарет не заперечує також. Більше того, він ініціював і підписав протокол про ліквідацію УПЦ КП і об'єднання в одну помісну церкву України разом з УПЦ МП,
– зазначає експерт.

Тому заява про існування та можливе офіційне відновлення Київського патріархату – більше спекулятивна інформація для суспільства, ніж та, яка може закінчитися, скажімо, відновленням УПЦ КП як інституції.

Ми ставимо питання не ліквідації, тому що життя продовжується і ці ж громади, які входили у Київський патріархат, вони і далі розвиваються, вони не самоліквідуються. Йдеться про необхідність реорганізації УПЦ КП, що на сьогодні успішно відбувається. Оскільки громади Київського патріархату змінюють свої статути, перереєстровуються і отримують уже прив'язку до єпархії ПЦУ,
– резюмував Олександр Саган.

Про що мова?Почесний патріарх новоствореної Православної церкви України Філарет наполягає, що Київський патріархат досі існує.

Проте у Мінкульті зазначили, що інформація про нібито відновлення діяльності Української православної церкви Київського патріархату не відповідає дійсності. Там нагадали, що діяльність УПЦ КП було припинено шляхом об'єднання і приєднання до новоствореної Православної церкви України на Помісному соборі 15 грудня 2018 року.

Вже 30 січня 2019 року було зареєстровано статут релігійної організації "Київська митрополія ПЦУ". Тому, релігійне об'єднання УПЦ КП і релігійна організація "Київська патріархія УПЦ" фактично та юридично припинили свою діяльність.

Довольно дикий (даже для России – прим. ред) клип сняли сотрудники ФСИН РФ из Бурятии.

"Служим России во благо,
Не отступив от присяги,
Кодекс и честь здесь едины,
Оперативник УФСИНа", - поется на видео.

И тут же показывается само "благо" - заламывание рук заключенным и прицеливание в них из арбалета.

Интересно, что этим хотели подчеркнуть россияне? Свое миролюбие? Или верность исконным ордынским традициям? Полагаем, что второе.

Забавно, что весь этот треш сопровождается многократным призывом "торопиться и быть одним из нас".

Хотели бы мы знать, сколько людей уже откликнулось на столь привлекательное предложение? Мало ли сколько в РФ живет маньяков, любящих "бутылки шампанского"....

Напомним, 6 мая, в Мамашае (оккупированный Крым – прим. ред) татарская община обновила мемориальные плиты героям ВОВ. Однако им судилось простоятьнедолго….

Про те, звідки бере свої витоки мода на носіння цієї прикраси, як компонувати її з нашим вбранням та які кольори й форми такої виграшної деталі актуальні в прийдешній весняно-літній сезон, LifeStyle24 розповіла засновниця бренду прикрас "Modni Shtychky" Наталія Юрчак.

Історія виникнення брошки

Сьогодні брошки повноцінно повернулись у моду і зараз перебувають чи не на піку популярності серед аксесуарів. Для тих, хто думає, що вони – твориво останнього десятиліття, вони помиляються. "Історія такої прикраси сягає ще бронзового віку, тобто, це 3 тисячоліття до нашої ери! Як тільки людина одягнула на себе тогочасне вбрання і замислилась, чим би можна було його скріпити, тоді і з'явились брошки. Спочатку за них слугували рослинні шипи, кістки та зуби тварин. А коли людству у цю ж добу підкорився метал, таку деталь почали виробляти і з нього", – каже експертка.

Марі де Севіньє та її знаменита брошка-бант / Pinterest

Щоб постати перед модницями у сучасному вигляді, брошка еволюціонувала крізь тисячоліття, змінюючи не тільки свої форму й розміри, а навіть назви. У Давній Греції та Римі тканину на плечі закріплювали фібулами, а ошатними шпильками – аграфами шпилили краї і коміри вбрання в добу Середньовіччя. "Віддати належне в історії брошок мусимо французькій письменниці Марі де Севіньє. Саме вона у 17 столітті створила цей аксесуар у тій подобі, яку ми звикли бачити. Своїм фірмовим бантом вона викликала справжній фурор серед тогочасних дам! Потім носіння цього аксесуару затихло.

А на початку нинішнього століття брошки реанімував модний дім Chanel, прикріпивши їх до спідниць моделей під час одного з показів. Відтоді таку прикрасу у своїх колекціях використовують практично всі модельєри", – пояснює засновниця бренду "Modni Shtychky".

Брошки в політиці

Виявляється, брошки – це не лише деталь, яка робить в нашому образі акцент, додає яскравості чи демонструє особливість стилю. У тому ж таки Ренесансі цей аксесуар уже мав свою "мову". Наприклад, тогочасні жінки чіпляли на свій одяг брошку-квітку, таким чином натякаючи вподобаному чоловікові на зустріч. "Тепер носіння цієї прикраси має і політичний підтекст, через неї на важливих зустрічах жінки-політикині посилають певні месиджі. Свого часу на сукні та костюми брошки чіпляла Маргарет Тетчер, нині їх одягають Єлизавета ІІ, Мішель Обама та Юлія Тимошенко.

Проте зачинателькою "мови брошок" прийнято вважати державну секретарку США при Біллові Клінтоні – Мадлен Олбрайт (авторка книги "Читайте мої брошки, це ювелірна дипломатія" – LifeStyle24). Зашпилюючи перед візитом чи зібранням ту або іншу таку прикрасу, вона показувала свої наміри щодо певного політика чи питання", – зазначає Наталія Юрчак. Наприклад, на зустріч до Міністра закордонних справ Іраку вона прийшла зі "змією", адже перед цим тодішній диктатор Саддам Хусейн обізвав її гадюкою. А 5 років тому, відвідавши президентські вибори в Україні, вона надягнула брошку-ключі, показала, що українці відкрили двері в нове майбутнє.

Мадлен Олбрайт – жінка-політикиня, яка виявляла свої наміри через брошки / Twitter

"Зараз брошку чіпляють не лише на комір"

Якщо ми переглянемо зображення перших брошок чи навіть тих, які сьогодні на своє вбрання чіпляють політикині, то зауважимо, що вони, здебільшого, мають однакове розташування. "Сьогодні ж способи носіння цієї прикраси кардинально змінились. Якщо раніше її велику було прийнято зашпилювати тільки на комірі, а маленьку – на 10 сантиметрів нижче плеча, то тепер такий аксесуар можна надягати де завгодно. Приміром, на шапці, комірі пальта чи куртки, на лацкані піджака або на сукні. Чіпляють їх навіть на спідниці і штани, сорочки й майки, сумки та взуття. І необов’язково по одній, носити можна навіть декілька брошок. Однак, варто підбирати одну тематику", – радить експертка.

Брошку модно чіпляти і на верхнє вбрання – пальто чи шарф / "Modni Shtychky"

Брошка стане яскравою прикрасою для сумки чи навіть гаджета / "Modni Shtychky"

Варіант із носінням декількох брошок в одній тематиці / "Modni Shtychky"

Проте вона застерігає: важливо не перестаратись і не чіпляти на себе все й одразу. "Навряд чи масивні сережки та широкі браслети з кількома брошками будуть виглядати привабливо. Тому обирайте пусетні прикраси для вух і делікатні аксесуари для зап'ястя", – розповідає засновниця бренду "Modni Shtychky".

"Брошка – це не завжди з металу"

Як ми вже згадували, після підкорення металу людство почало виготовляти з нього як знаряддя праці, так і прикраси. Сьогодні ж сплави із золота, срібла й міді, а також коштовні камені часто поступаються іншим матеріалам, з яких роблять і брошки. "У виробництві своїх аксесуарів ми використовуємо еко-шкіру, хутро, оксамит, чеський бісер. Також робимо вставки з цирконію та кришталю, вони блистять і переливаються, як діаманти. А ще їх спроможні купити більше людей", – розповідає Наталія Юрчак.

Брошка-пташечка з оксамиту й кришталю / Instagram / @yuliia_devda

Актуальні кольори й тематика брошок

Як каже наша експертка, брошка є самодостатнім аксесуаром, який ще й інколи підсилює кольорову гаму нашого образу. "За допомогою такої прикраси ви сміливо можете зробити контраст. Та й кольори обирайте, які хочете, чітких меж тут немає. Щодо тематики цієї деталі, то в моді зараз квіти, тваринки, комашки, зокрема бджілки, метелики, жучки, а також пташки й рептилії. Популярними сьогодні є брошки у вигляді сердець та геометричних фігур. Зрештою, який би ми не вибрали стиль одягу, в ньому повинна бути ідея, яка розкриває іншим наш настрій, індивідуальність та внутрішній світ. Як на мене, брошка слугує саме для цього", – впевнена експертка.

Брошка-єдиноріг / "Modni Shtychky"

Один із трендів – брошки у вигляді сердець / "Modni Shtychky"

Рослинна тематика популярна серед брошок / "Modni Shtychky"

На сході та на півдні України стовпчики термометрів можуть досягти +24+28 градусів повідомила синоптик Наталка Діденко.

На решті території України очікується протягом дня +20+25 градусів. На Заході буде трохи прохолодніше – +17+23 градуси.

Дощі очікуються від невеликих до короткочасних злив, тому парасолі будуть найактуальнішим предметом найближчими днями,
– попередила синоптик.

Водночас на сході, у центрі та на півдні України світитиме сонце і буде сухо. Локальні дощі можуть зачепити тільки Вінниччину та Одещину.

Погода у Києві буде подекуди дощовою та з грозами. Денна температура повітря у столиці становитиме +22+24 градуси.

Прогноз погоди на середу, 15 травня, у містах України:

Ужгород – +19…+21

Львів – +19…+21

Івано-Франківськ – +19…+21

Тернопіль – +19…+21

Чернівці – +19…+21

Хмельницький – +20…+22

Луцьк – +18…+20

Рівне – +20…+22

Житомир – +22…+24

Вінниця – +22…+24

Одеса – +20…+22

Миколаїв – +23…+25

Херсон – +24…+26

Сімферополь – +22…+24

Кропивницький – +22…+24

Черкаси – +22…+24

Чернігів – +22…+24

Суми – +21…+23

Полтава – +23…+25

Дніпро – +23…+25

Запоріжжя – +24…+26

Донецьк – +25…+27

Луганськ – +25…+27

Харків – +24…+26

Київ – +22…+24

Лікар Наталя Зубарева назвала основні складники шампуню, яких потрібно уникати.

1. Сульфати

Ammonium Lauryl Sulfate (ALS), Sodium Lauryl Sulfate (SLS), Ammonium Laureth Sulfate (ALES), Sodium Laureth Sulfate (SLES).

Якщо ви бачите їх на етикетці, поставте терміново назад на полицю продукт. Лаурил- і лаурет сульфати — похідні сірчаної кислоти, дуже агресивні та небезпечні ПАР (поверхнево-активні речовини).

Цей компонент загущує продукт та завдяки йому утворюється піна.

Регулярне використання сульфатів може викликає роздратування, сухість, свербіж, розвиток алергічних, випадання волосся (шляхом осаду на волосяних фолікулах).

Саме ці компоненти роблять волосся "млявими".

Сульфати відмінно видаляють не тільки забруднення волосся, але і природний захисний бар'єр шкіри. Використання в концентрації більш як 3% (як правило, в шампунях 15-20%) надає токсичну дію на організм і на навколишнє середовище. Є дослідження, які доводять канцерогенний вплив на організм.

Безпечніше використання інших ПАР: Lauryl glucoside (продукт з кокосової глюкози), Decyl Glucoside (продукт з кукурудзяного крохмалю і кокосової олії), Sodium Lauryl Sulfoacetate (продукт з кокосової олії), Sucrose Laurate, Sodium Lauroyl Sarcosinate.

2. Парабени

Ще один не безпечний компонент шампунів. Похідні бензойної кислоти, недорогі консерванти, відмінно подовжують термін придатності. Парабени легко проходять через захисний бар'єр шкіри. Мають естрогенну активність.

Найбільш небезпечний бутилпарабен і його похідні.

Альтернатива: мигдальна, оливкова, лавандова, олія жожоба, олія чайного дерева, арганова олія, олія лаванди, екстракти орегано, чебрецю, розмарину, насіння грейпфрута.

3. Мінеральна олива

Це продукти переробки нафти. ВООЗ відносить мінеральні оливи (mineral oil) до першої групи канцерогенних речовин.

Тільки олії високого ступеня очищення не належать до небезпечних. У складі шампунів мас-маркету містяться неочищені небезпечні мінеральні оливи. Також часто в складі шампунів присутні небезпечні фталати, бензоли, попіетілгліколь, формальдегід.

Перш ніж купити продукцію, зверніть увагу на зміст вищеперерахованих речовин.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров'я.

Передусім Михайлюк провів тренування з наймолодшими вихованцями клубної школи – Черкаськими Мавпими-08. Цю команду тренує, як і колишню його юнацьку, Максим Міхельсон. Свят на тренуванні був у ролі мотиваційного асистента тренерського штабу. Багато спілкувався з хлопцями, перевіряв їхні уміння та відповідав на запитання. 10-річним хлопцям першими випала честь спілкуватися з гравцем "Детройту".

Далі настала черга представників абсолютно усіх юнацьких команд клубу. На сьогодні їх у "Черкаських Мавп" 12. Спершу Михайлюк розповів про своє дитяче захоплення – баскетбол, яке переросло в його сенс життя, після цього кілька мотиваційних реплік від гравця НБА. Діти відповіли зливою запитань. Переїзд з Лос-Анджелеса у Детройт, тренування, захоплення, життя поза баскетболом та фаворити нинішнього сезону НБА – такими були головні теми запитань.

Цікаво, що найсильнішим гравцем сучасності Михайлюк назвав не ЛеБрона Джеймса, з яким грав у "Лейкерс", а Кевіна Дюранта.

Після серії запитань "Черкаські Мавпи" влаштували автограф та фотосесію Святослава Михайлюка. 

Святослав Михайлюк у рідних Черкасах пробуде до 14 травня. Уже вночі, з середи на четвер, захисник збірної України вирушить у США готуватися до Літньої ліги та нового сезону НБА.

Створення об'ємних аплікацій з паперу вимагає неабиякої точності у виконанні. Оскільки елементи, які необхідно вирізати, дуже дрібні і чисельні, то ножиці тут не зарадять.

Тому майстриня у своїй роботі використовує лазерну машинку, а при створенні кольорових композицій використовує чорнила, якими вручну промальовує необхідні деталі. 

Для створення візерунків Іббіні використовує спеціальні комп'ютерні алгоритми.

Аплікації виконані настільки філгранно, що зачаровують своєю легкістю та витонченістю. Навіть важко усвідомити, що це не ілюстрація, а дрібні елементи, що утворили єдину композицію.

Проти надання Україні Томосу виступають 31,8% українських громадян. Такі результати дослідження оприлюднив Київський міжнародний інститут соціології.

Відомо, що опитування проводили протягом березня 2019 року. Всього було опитано 1200 респондентів, які проживають по всій території України, окрім окупованих Росією регіонів.

Результати опитування, проведеного КМІС

Зазначимо, що в альтернативному опитуванні 24 каналу позитивно до вручення Томосу ПЦУ ставляться 78% читачів, а не підтримують таке рішення 6%. У голосуванні взяли участь 55413 осіб.

Опитування 24 каналу щодо Томоса про автокефалію

Що таке Томос?
Це унікальний церковний документ, указ. Випускають його, коли головна церква хоче надати фактичну незалежність – автокефалію. Зрідка Томос видають з питань, які стосуються положень християнського віровчення, найчастіше він стосується церковного устрою.

Продовжувати період розмитнення не будуть, але, ймовірно, запровадять пільги для тих людей, які не мають можливості розмитнити авто на іноземній реєстрації.

"Почали вчора думати ввечері в комітеті, як нам допомогти саме тим, хто не має реальних можливостей ні взяти кредит, ні позичити ці кошти, але для сім’ї вкрай необхідний цей автомобіль", – заявила пані Южаніна.

За її словами, зараз ведуться консультації з експертним середовищем і Міністерством соціальної політики.

"Це має бути підзаконний акт, розроблений ДФС, погоджений Міністерством фінансів і Міністерством соціальної політики", – пояснила Южаніна.

Щодо пропозицій кількох народних депутатів продовжити період розмитнення таких авто без застосування штрафних санкцій, то Южаніна вважає це недоцільним.

"Подальше продовження періоду розмитнення і відтермінування застосування штрафних санкцій нічого не дасть", – пояснила вона.

Про це заявив генпрокурор Юрій Луценко та зачитав старі дописи Лещенка у Facebook, у яких нардеп нібито сам визнає своє втручання у вибори президента США у 2016 році.

Дані про "чорну бухгалтерію" Лещенко отримав від своїх джерел у ГПУ та опублікував, уже будучи нардепом. А Луценко переконаний, що свої публікації Лещенко робив у статусі журналіста.

Луценко також назвав Лещенка "політичним скунсом", який нібито разом з директором Національного антикорупційного бюро Артемом Ситником впливав на вибори у США, коли публікував інформацію про "амбарну книгу Януковича".

Реагуючи на звинувачення Луценка, Лещенко закликав журналістів прийти на брифінг о 17:00.

Що відомо про "чорну бухгалтерію", дані з якої опублікував Лещенко?

У 2016 році Лещенко опублікував "чорну книгу" або ще "чорну бухгалтерію" "Партії регіонів" – список секретних платежів, зроблених партією голові виборчого штабу республіканців Полові Манафортута іншим своїм консультантам. Варто уточнити, що Манафорт очолював штаб Дональда Трампа під час виборів президента США у 2016 році.

Манафорт заробив в Україніу ролі політичного консультанта 60 мільйонів доларів. Він також був центральною фігурою в розслідуванні щодо можливих незаконних зв'язків виборчого штабу Трампа з російським керівництвом.

Трамп і Манафорт під час президентської кампанії у США у 2016 році

У березні Манафорта засудили у США за шахрайство в податковій і банківській сферах до майже 4 роки в'язниці та ще – до 3,5 років за звинуваченнями у змові, пов'язаній з його діяльністю в Україні. Згодом Манафорту висунули нові звинувачення за 16-ма пунктами. Вони стосуються можливої причетності Манафорта до фальсифікації робочих документів для отримання мільйонів доларів за кредитами.

У Трампа Лещенка звинуватили у втручаннів американські вибори

Особистий адвокат президента США Дональда Трампа – Рудольф Джуліані – нещодавно назвав Лещенка ворогом американського лідера в оточені обраного президентом України Володимира Зеленського. За словами Джуліані, Лещенко нібито допоміг Демократичній партії США під час президентських виборів у 2016 році тим, що опублікував "чорну бухгалтерію".

Адвокат президента США Рудольф Джуліані та сам президент Дональд Трамп

До речі, Джуліані планував прибути в Україну, щоб зустрітися з Зеленськимта переконати його продовжити розслідування в інтересах Білого дому. Це розслідування щодо втручання Росії у президентські вибори США та щодо участі сина екс-віце-президента Джозефа Байдена в роботі української газової компанії Burisma Hodling. Проти компанії вели слідство щодо ймовірного відмивання грошей, але справу закрили.

Проте американські журналісти були переконані, що адвокат Трампа так намагався допомогти лідерові США у президентській кампанії 2020 року.

Але Джуліані скасував свій візит і назвав причиною цього виснажливі атаки і те, що в Україні йому доведеться опинитись у середовищі людей, які є ворогами президента, а в деяких випадках – ворогами США.

Що на це каже Лещенко?

Лещенко заявив, що такі заяви Джуліані свідчать про вплив Луценка, який нібито вводить в оману адвоката Трампа, бо хоче втриматися на посаді генпрокурора.

Луценко маніпулює справою Байдена (сина екс-віце-президента США Гантера) та компанії Burisma, щоб американці допомогли йому втримати владу, тому що сам він зганьбився і не має куди йти після того, як його бос Порошенко програв вибори минулого місяця,
– переконаний нардеп.

Лещенко заявив, що саме тому Луценко стверджує, що має докази порушень, до яких причетний Байден.

Лещенко переконує, що заяви адвоката Трампа є наслідком впливу Луценка

Спершу представники телеканалу Fox показали прев'ю, на якому видно, як головні актори серіалу "Беверлі-Хіллз, 90210" зустрічаються перед зйомками. Кожен з них отримав сценарій продовження кінострічки та готовий приступити до роботи. А вже 14 травня в мережі з'явився офіційний тизер.

Згідно з опублікованими кадрами, колишні непорозуміння на знімальному майданчику давно забулись. Відтак актори Дженні Гарт (Келлі Тейлор), Єн Зірінг (Стів Сандерс), Брайан Остін Грін (Девід Сівер), Торі Спеллінг (Донна Мартін), Джейсон Прістлі (Брендон Уелш) і Габріель Картеріс (Андреа Цукерман) залюбки обіймаються та спілкуються один з одним. 

За словами авторів серіалу, прем'єра перших серій "Беверлі-Хіллз, 90210" запланована на 7 серпня 2019 року. Сезон буде складатись із 6 епізодів. 

Дивіться тизер нового серіалу "Беверлі-Хіллз, 90210": відео

Дивіться прев'ю перезавантаження серіалу "Беверлі-Хіллз, 90210": відео 

Сюжет серіалу "Беверлі-Хіллз, 90210"

У молодіжному серіалі "Беверлі-Хіллз, 90210" автори проекту показали життя звичайних американських підлітків. У їхніх історіях було все: перша любов, дружба, зрада, відносини з батьками і нерозуміння з боку однолітків. Саме тому сюжет кінострічки стрімко підкорив весь світ.  

Окрім цього, серіал розкривав такі теми, як інтимні стосунки, гомофобію, насильство, алкоголізм, наркоманію, жорстоке поводження в сім'ї, расизм, антисемітизм, ранню вагітність і захворювання на СНІД.

Представники Fox зізнались, що ідея про перезавантаження "Беверлі-Хіллз, 90210" у них виникла вже давно. У продовженні серіалу вони хочуть показати, як змінилось життя головних героїв після 30 років. Сюжет для кінострічки сценаристи черпали із реальних фактів про голлівудських акторів, які постануть у "Беверлі-Хіллз, 90210". 

Як пише видання CNN, власники iPhone звинуватили компанію в монопольному становищі на ринку.

Деталі позову. Користувачі смартфонів від Apple заявили, що компанія отримує 30% з продажу додатків. Це призводить до того, що розробники мобільних додатків завищують ціни на свою продукцію.

При цьому компанія не дає змогу користувачам завантажувати додатки звідкись ще, крім власного магазину App Store.

Реакція Apple. Компанія виступила із позицією, що користувачі просто не мають права судитися з компанією, адже вона є лише посередником у цьому ланцюжку.

Що вирішив суд? Верховний суд США прийняв рішення не підтримати позицію Apple. Тож таким чином узаконив право користувачів подавати до суду на компанію.

Один із суддів, які приймали рішення, зазначив, що "продавці демонструють незаконну і антиконкурентною поведінкою, яке шкодить користувачам". Він також додав, що користувачі повинні мати право закликати бізнес до відповідальності.

Більше новин, що стосуються подій зі світу технологій, ґаджетів, штучного інтелекту, а також космосу читайте у розділі Техно

Мовиться про законопроекти 4030-а та 4030-а-1 про внесення змін до законодавчих актів про захист здоров'я громадян від шкідливого впливу тютюнового диму. 

У вівторок, 14 травня, на пленарному засіданні Верховної Ради ці проекти у першому читанні не зібрали необхідних 226 голосів народних депутатів. Ще ж і надто, парламентарі відмовилися відправити відхилені законопроекти на доопрацювання.

Які зміни відхилила Рада

Законопроект 4030-а передбачав збільшення штрафівдо 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 гривень) за куріння тютюнових виробів у заборонених місцях. У чинному законодавстві передбачено штраф у розмірі від 3 до 10 неоподаткованих мінімумів (від 51 до 170 гривень).

Також законодавці могли розширити перелік місць, де заборонено куріннятютюнових виробів, електронних сигарет і кальянів. Заборона мала б стосуватися приміщень вокзалів, підприємств чи організацій усіх форм власності, готелів, гуртожитків, таксі та іншого пасажирського транспорту.

Законопроект 4030-а-1 здебільшого стосувався посилення вимог до умов продажу тютюнових виробів. Зокрема, заборони розміщення тютюнових виробів у вітринах магазинів та на прилавках.

Чому цей законопроект був важливий

Голова Комітету ВР з питань охорони здоров'я Ольга Богомолець розповіла про дослідження Оксфордського університету, які засвідчили, що 85 тисяч українців щороку помирають від хвороб, спричинених тютюнопалінням.

Із півмільйона щорічних смертей від серцево-судинних захворювань 12%, а це понад 50 тисяч, є наслідком вживання тютюну,
– заявила депутатка.

За її ж словами, в Україні курцями є 23% дорослих та 14% дітей. Тож зміни до антитютюнового законодавства мали б посилити протидію негативному впливу тютюну на здоров'я людей. Посилити, насамперед, не штрафами, а шляхом обмеження рекламитютюнових виробів та розширення громадських місць, де заборонено курити. 

До слова, соціологи КМІС відзначали, що в Україні популярність куріння падала протягом 2009-2014 років, однак потім ця тенденція сповільнилася.

Відповідну фотографію Олега Гусєва з бази "Атлетіко" виклав футбольний консультант Олег Печерний.

Варто нагадати, що у листопаді 2018 року Гусєв отримав тренерську ліцензію категорії "А". Зараз він – асистент старшого тренера молодіжної команди київського "Динамо".