Про це повідомив агент Дмитро Селюк у Twitter. Подробиці угоди не повідомляють. У новій команді Окоро гратиме під 44-м номером.

18-річний Джозеф Окоро підписав контракт з "Динамо" Київ. З чим його і вітаю. Упевнений, що за нього мені соромно не буде,
– написав Селюк.

Нігерієць може зіграти як на позиції центрбека, так і опорного півзахисника. Можна відзначити високий зріст гравця (близько 190 см), проте худорляву статуру.

Раніше була інформація, що агентом Джозефа є не Дмитро Селюк, а активно співпрацює з українцем Яя Туре, який почав роботу на цій посаді.

До слова, в складі "Динамо" вже виступали нігерійські гравці: Браун Ідейє, Лукман Аруна, Аїла Юссуф і Тайє Тайво. Еммануель Окодува і Харрісон Омоко знаходилися в структурі киян, але не провели жодного матчу за першу команду.

Підписуйтеся на наш Twitterта Telegram

Наприкінці квітня Агенція з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів (FDA) при Міністерстві охорони здоров’я і соціальних служб США дозволила продаж нового тютюнового продукту IQOS – системи для нагрівання тютюну на ринку США.

Цю новину швидко поширили українські ЗМІ, проте із неправильними акцентами. Центр громадського здоров’я МОЗ України роз'яснив, яке рішення прийняла FDA насправді і які є ризики при використанні тютюнових виробів для нагрівання від будь-якого виробника.

Як працює IQOS

• Стіки для новітніх систем куріннямістять тютюн і викликають залежність.Відмовитися від їх вживання може бути так само складно, як і від куріння звичайних сигарет.
• Такі пристрої НЕ допомагають відмовитися від куріння звичайних сигарет.
• Бракує незалежних досліджень про їхній вплив на здоров’я, у тому числі – довгостроковий. Дослідження, проведені індустрією, не повинні братися до уваги, оскільки є маніпулятивними.
• Хоча виробник наголошує на тому, що його продукт виділяє менше шкідливих речовин, це зовсім не означає, що він є безпечнішім для здоров’я. У кожного організму своя порогова дія токсичних речовин, тому навіть незначний їх вплив на організм може викликати серйозні захворювання. Результати деяких останніх незалежних досліджень свідчать про те, що при використанні тютюнових виробів для нагрівання рівень деяких токсичних речовини, що виділяються, є в рази вищим, ніж у сигаретах.

Немає жодного безпечного способу вживання тютюну

Що насправді дозволила Агенція з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США?

FDA лише дозволила продаж одного з новітніх засобів куріння на території США, але з дуже жорсткими обмеженнями (які застосовуються до тютюнових виробів):

• буде запроваджено відповідне маркування виробів (попередження про ризики для здоров’я як на пачках сигарет);
• буде заборонено рекламу продукту (не лише стіків, але й усіх компонентів системи);
• буде заборонено продаж неповнолітнім (чітко визначено цільову групу продукту – дорослі, що вживають тютюн).

До того ж, виробник зобов’язаний інформувати FDA про усі плани щодо маркетингу продукту заздалегідь, а FDA залишає за собою право відкликати своє рішення, якщо встановлені вимоги буде порушено.

FDA не визнала, що куріння тютюнового виробу для нагрівання є безпечнішим для здоров’я, оскільки бракує вірогідних даних.

Про це йшлося і два роки тому, коли компанія-виробник тільки подала запит на дозвіл продавати свій продукт на території США. З того часу рішення не змінилося.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров'я.

Зокрема наголосив, що він – один з важливих клієнтів Богдана.

За словами Коломойського, під час розмови він казав своєму адвокатові, що було б добре, якби той приїхав до Ізраїлю й подивився до його запущених справ.

Казав, що всі чекаємо, коли він вже закінчить з цими виборами. Адже через це багато питань тимчасово зупинилися. Казав йому: "Давай поговоримо. Якщо ти підеш раптом на якусь посаду, то втратиш свою адвокатську ліцензію. Хто буде замість тебе тоді? У тебе ж багато моїх справ,
– розповів олігарх.

Після цього журналістка запитала Коломойського, чи звертався б він до Богдана, якщо б той таки отримав якусь серйозну державну посаду. На що олігарх відповів: якщо б таки звертався, то попросив би пришвидшити певні процеси, які зіштовхуються з бюрократією.

Щоб він підказав механізм, як зорієнтуватися в тій системі координат, в якій би він знаходився, отримавши якусь посаду, 
– пояснив Коломойський.

Він також припустив, що Богдан міг би бути непоганим прокурором, або ж, як і будь-хто інший, міг би очолювати Адміністрацію президента. Зазначимо, що сам юрист поки що не прокоментував інформацію, чи справді він претендує якусь з державних посад.

Що ще відомо про Богдана?Раніше журналісти Bihus.info провели розслідування і 9 квітня повідомили, що адвокат Коломойського – Богдан – представляє Зеленського на офіційних зустрічах та продовжує системно літати до олігарха в Ізраїль. А ще Богдан мав таємну зустріч із головою НАБУ Артемом Ситником. 

До всього Андрій Богдан, який співпрацює з кандидатом у президенти Володимиром Зеленським, планує подати до суду на авторів програми розслідувань "Схеми". Богдан обурився через розслідування журналістів про його поїздки до Москви. Журналістам вдалося з'ясувати, що з 2014 року Богдана тричі фіксували в аеропорту Внуково (Москва).

Вони запитали в юриста – коли саме той літав та що там робив? Але Богдан заперечив, що після анексії був у Росії. Ці слова авторка програми "Схеми" Наталія Седлецька назвала неправдою, адже щонайменше одна дата журналістам відома – це 15 травня 2014 року.

Першу частину інтерв'ю з Ігорем Коломойським дивіться тут.

Техно 24підготував для вас історію бренду, який 7 травня відзначає 73 роки від моменту заснування.

Заснування компанії Sony

Історія Sony починається після закінчення Другої Світової війни, коли у вересні 1945 року Масару Ібука повернувся в Токіо. Для початку, Масару і його однодумці зняли третій поверх в торговому центрі.

Щоправда роком заснування компанії прийнято вважати 1946 рік, адже саме тоді талановитий підприємець Акіо Моріта та молодий інженер Масару Ібука відкрили в Токіо невелику майстерню радіодеталей. "Токійська науково-дослідна лабораторія", як назвали своє підприємство компаньйони, перший час випускала пристосування, які рідко знаходили свого покупця. А першим успіхом компанії стала розробка і серійний випуск короткохвильових приставок до радіоприймачів.

Акіо Моріта – засновник компанії Sony

Виробництво приймачів йшло чудово, але у людей не було грошей, щоб оплатити послуги компанії. Й тоді Ібука став брати плату рисом, що в умовах голодної Японії було більш ніж доречно. Перепродуючи рис, Ібука задумався над домашніми приладами, розробивши і втіливши в життя прилад для приготування рису.

Ібука і Моріта не відразу знайшли себе в бізнесі. Вони жадали створювати щось принципово нове, але спочатку випускали то приставки для радіоприймачів, то електричні "малювалки", то подушки з підігрівом.

Перші спроби вийти на ринок

Пошуки своєї справи увінчалися успіхом через 3 роки. У 1949 році Моріта купив американський магнітофон, поєднавши приємне з корисним – і музику можна було послухати, і придбання розібрати і досліджувати.

Носієм інформації в магнітофоні служив ненадійний і дорогий дріт, і японські інженери надихнулися ідеєю створення стрічкового магнітофона. Він мав вищу точність відтворення і давав змогу легко змінювати запис: потрібно було вклеїти новий фрагмент стрічки в потрібне місце.

Масару Ібука – ще один засновник компанії Sony

Ідея нового товару не була сприйнята співробітниками компанії "на ура" – занадто довго вони вислуховували фантастичні ідеї Масару і вже не довіряли їм. Було потрібно терміново довести колегам (а особливо бухгалтеру), що проект коштував грошей і зусиль.

Вже в 1950 році компанія випустила перший стрічковий магнітофон. Він важив 35 кілограм і коштував 170000 ієн, тобто 472 долари (зазначимо, технічний фахівець після університету тоді отримував 30 доларів в місяць). Однак на цьому розробники не планували зупинятися і вже в 1957 році представили перший транзисторний радіоприймач, однак під новим брендом – Sony.

Як з'явилася назва компанії Sony?Акіо Моріта і Масару Ібука усвідомлювали можливість виходу на світовий ринок і прагнули до цього всіма силами. Роблячи кроки до здійснення своєї мрії, компаньйони приділяли велике значення іміджу компанії. Застарілу назву корпорації змінили на просту SONY (sonus – "звук", sonny – "син", sunny – "сонячний").

Існує й інша версія походження назви компанії. Вона утворилась від комбінації латинського слова sonus ("звук") і англійського словосполучення sunny boys ("сонячні хлопці"; у англійському варіанті sonny-boys набуло в японському значення "малолітні генії"). Крім того, Моріта намагався знайти слово, якого немає ні в одній мові світу. Оскільки в японському звуки "сон-ні" нагадують слово, що позначає неуспішний бізнес (буквально: "втратити гроші"), було вирішено прибрати одну з букв n.

По-справжньому вдалим винаходом новоствореного бренду Sony став перший японський транзисторний радіоприймач, який представили в 1957 році. Транзисторні радіоприймачі багато в чому перевершили лампові – вони були компактними і краще ловили сигнал. З цього часу починається історія компанії як всесвітньо відомого виробника різних аудіопристроїв.

Маркетингові принципи Sony

Sony – одна з перших японських корпорацій, що здійснили прорив на світовому ринку. Інноваційні проекти, задумані Акіо Морітою, часто викликали недовіру навіть серед співробітників компанії, суперечили маркетинговим дослідженням ринку.

Але талановитий менеджер цілком узяв на себе працю щодо просування продукції та створення світового іміджу компанії. Акіо не вірив негативним результатам досліджень, переконував колег у перспективності інноваційних розробок. Він вважав, що пропозиція породжує попит, і корпорація Sony повинна стати творцем унікальних і неповторних пропозицій.

Перший стрічковий магнітофон Sony

Провідний ідеолог Sony Сігеру Кобаясі вказує, що корпорація управляється відповідно "із суворим дотриманням дзен-буддистського принципу My", що робить управління ефективним.

У Sony даний принцип застосовується для відмови від дотримання суворих планів. Менеджеру корпорації відповідно до принципу Му необхідно демонструвати "максимальну гнучкість", що допомагає менеджеру не стати бюрократом, а корпорації "уникнути окостеніння, незважаючи на свої величезні розміри"

Сучасна історія Sony

У 2001 році корпорація Sony створила спільне підприємство зі шведською компанією Ericsson з метою виробництва власних мобільних телефонів. У 2002 році вийшов перший телефон Sony Ericsson. Поступово додаючи свої винаходи в телефони, Sony представила серії Walkman і Cyber-shot. Але в 2011 році Ericsson відмовився від своєї частки в партнерстві. З наступного року всі мобільні телефони почали випускати лише  під брендом Sony.

В 2004 році заснували спільне з Samsung Electronics підприємство з виробництва рідкокристалічних дисплеїв на тонкоплівкових транзисторах S-LCD Corporation. Проте вже в 2012 році Sony продала свою частку корейським партнерам.

Ще одне спільне підприємство у сфері звукозапису було утворено в 2004 році з німецькою компанією Bertelsmann AG, воно отримало назву Sony BMG. В 2008 році воно перейшло під повний контроль Sony, а в 2009 році змінило назву на Sony Music Entertainment.

Sony PlayStation 2 визнана найбільш продаваною ігровою приставкою за всі часи

У 2012 році спільно з іншими японськими виробниками електроніки (Toshiba, Hitachi), а також державно-приватною корпорацією INCJ було створено підприємство Japan Display, що займається виробництвом екранів для мобільних пристроїв.

У тому ж році завершилася операція з поглинання частки Ericsson в колишньому спільному підприємстві Sony Ericsson. Почалося активне просування продукції Sony на ринок Android-смартфонів і планшетів.

Керівництво компанії Sony

Довгий час керівником компанії був Кадзуо Хіраї. Він почав свій шлях в Sony в музичному підрозділі в 1984 році, а потім переїхав в США для роботи в американському відділенні компанії. У 1995 році він перейшов в американський відділ Sony Computer Entertainment, незадовго до запуску першої PlayStation, і вже в 2003 році обійняв посаду генерального директора американського відділення Sony.

Кадзуо Хіраї

Вже в 2006, незабаром після запуску PlayStation 3, Хіраї змінив Кена Кутарагі на посаді глави ігрового підрозділу Sony. У 2012 році Хіраї зайняв пост генерального директора Sony і розгорнув ініціативу One Sony, яка спростила і підвищила ефективність діяльності компанії.

Однак, ще минулого року Хіраї передав свої повноваження колишньому фінансовому директору Кенічіро Йошіді. Саме Хіраї та Йошіда свого часу забезпечили перехід Sony від збиткового виробника різних пристроїв до прибуткової компанії, що спеціалізується на електронних компонентах та ігрових консолях.

Більше новин, що стосуються подій зі світу технологій, ґаджетів, штучного інтелекту, а також космосу читайте у розділі Техно

Стилістка Кейт екс-редакторка Vogue Вірджинія Чедвік-Хілі вкотре підготувала для герцогині цікавий та оригінальний образ.

Так, Міддлтон з'явилася на публіці у чорно-білому смугастому джемпері і широких штанах з двома рядами гудзиків від бренду L. K. Bennett. Темно-сині туфлі на стійких підборах та червоний клатч стали чудовими поєднаннями для денного виходу.

Разом з цим, Кетрін розпустила довге волосся та закрутила його у великі локони. Такий look герцогині Кембриджської став одним з модних експериментів Вірджинії, поки на посаду стиліста не повернеться з декретної відпустки Наташа Арчер (вона з 2014 року особисто стежить за стилем дружини принца Вільяма).

Кейт Міддлтон / Getty Images

В коментарі журналістам Кейт і Вільям кумедно пожартували з новоспечених батьків – Меган Маркл і принца Гаррі.

"Ласкаво просимо в суспільство несплячих батьків", – сказали герцог і герцогиня Кембриджські.

Кейт Міддлтон / Getty Images

Кейт Міддлтон / Getty Images

Дивіться відео: як Кейт і Вільям прокоментували народження дитини герцогів Сассекських

"Ліверпуль" вимушено зіграє без своїх лідерів атаки Роберто Фірміно та Мохамеда Салаха, які зазнали травм.

Відтак, в основному складі команди Юргена Клоппа в атаці вийдуть Джержан Шакірі та Дівок Орігі. Також у порівнянні з першим матчем замість Джо Гомеза вийде Трент Александер-Арнольд.

У складі каталонського гранду вийдуть усі найсильніші. Зокрема, на "Енфілді" повертаються колишні гравці "Ліверпуля" Філіппе Коутінью та Луїс Суарес.

Початок матчу "Ліверпуль" – "Барселона", о 22:00. Перший матч між клубами завершивсяперемогою "Барселони" 3:0.

Підписуйтеся на наш Twitterта Telegram

"Постановляю: призначити Артеменко Юрія Анатолійовича на посаду члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації", – мовиться в опублікованому 7 травня указі глави держави.

4 травня Порошенко своїм указом звільнив Артеменказ посади члена Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Перед цим Артеменко особисто повідомив про своє рішення подати у відставку.

Новим членом Нацради став Володимир Горковенко, який раніше працював завідувачем відділу в Головному департаменті інформаційної політики Адміністрації Президента.

Що відомо про Юрія Артеменка?Український журналіст, політик, громадський діяч, народний депутат України 4 та 5 скликань. Очолював Запорізьку облдержадміністрацію у 2005 році. У 2013 році став заслуженим журналістом України, а в 2014 – потрапив до списку "100 найвпливовіших українців" за версією журналу "Фокус".

Блиск і розкіш, стильні вбрання, спалахи фотокамер та розкішна червона доріжка: у Нью-Йорку відгримів бал Met Gala 2019. Темою цьогорічної вечірки став кемп, що, за словами організаторів, провокує знаменитостей відмовитись від елегантності та надати перевагу епатажності. Відтак відомі артистки, акторки та моделі перевершили всі сподівання журналістів, засвітивши несподівані вбрання.

Знані модниці з нагоди епатажного балу зробили свої образи сексуальними. Так, Леді Гага постала перед камерами у мікрошортах та спідній білизні, а Емілі Ратажковскі та Кара Делевінь засвітили оголені тіла в прозорих сукнях. Які ще сексуальні вбрання можна було побачити на Met Gala 2019 – дивіться у підбірці LifeStyle 24.

Леді Гага

Кара Делевінь

Селін Діон

Емілі Ратажковскі

Кім Кардашян 

Джоан Смоллс

Дженніфер Лопес

Кайлі і Кендалл Дженнер 

Ніна Добрев

Гвен Стефані

Вінні Харлоу

Ембер Валлетта

У Федерації футболу Люксембургу переконані, що Мораес не прожив на території України потрібні 5 років.

Ні, ніхто з України не допомагав нам і не передавав ніяких документів. Федерація футболу Португалії поінформувала нас про Мораеса напередодні нашого матчу з Україною. Ми подивилися в інтернеті, щоб звірити надану інформацію. І цього виявилося достатньо. Бразилець дійсно не проживав на території України протягом п'яти років. І після нашого матчу ми відразу подали протест.

Зараз ми чекаємо аргументацію від УЄФА. Ми заплатили 3 тисячі євро за це. А потім збираємося знову подати апеляцію. Хоча і розуміємо, що шансів у нас мало,
– цитує Філіпа Tribuna.com.

Скандал щодо натуралізації Жуніора Мораеса
Жуніор Мораес отримав українське громадянство 15 березня. Однак про це стало відомо лише 18 березня. І вже 19 березня Жуніор Мораес отримав виклик до табору національної збірної. Він зіграв у двох матчах відбору 22 та 25 березня. У першому Україна зіграла унічию з Португалією. У другому українці виграли у Люксембургу завдяки автоголувже у доданий арбітром час.

Федерації футболу Португалії та Люксембургу оскаржили участь Жуніора Мораеса у матчах за збірну України. Спочатку технічну поразку через участь Мораеса у матчі почала вимагати Португалія. Місцеве видання вказало, що гравець не виконав одну з необхідних умов для отримання громадянства – проживання на території України безперервно 5 років. Згодом цю ідею вирішили використати й у Федерації футболу Люксембургу. Тож справу передали до Контрольно-дисциплінарного комітету УЄФА. Якщо б там задовольнили скаргу, Україні загрожували б дві технічні поразки за ці матчі. Однак, в УЄФА вирішилине карати Україну. 

Підписуйтеся на наш Twitterта Telegram

Таку думку висловив олігарх в інтерв'ю програмі "Наші гроші з Денисом Бігусом".

"Я вважаю, що історія з "новими обличчями" дає деякі обмеження. Ти можеш взяти якогось спеціаліста, але тоді виникає питання – це нове обличчя чи старе. Коли ти зробив тезу "нові обличчя", то ти заганяєш себе в якісь обмеження, які потім політично буде важко долати", – сказав Коломойський.

За словами Коломойського до нього багато, хто дзвонить з проханнями потрапити в команду Зеленського. 

Наприклад, Антон Яценко дзвонив і запитував: "а можна мені бути новим обличчям, я пластичну операцію зроблю",
– пригадав бізнесмен.

"З "Відродження" мінімум половина складу дзвонила. З "Блоку Петра Порошенку" ніхто не дзвонив. Навіть з УКРОПу ніхто не дзвонив. Олександр Шевченко запитував, яка буде система виборів. Тимошенко не дзвонила, я вважаю, вона засмучена", – додав Коломойський.

Хто входить у команду Володимира Зеленського – читайте у матеріалі 24 каналу

Які результати виборів-2019? 30 квітня Центральна виборча комісія офіційно оголосила про перемогу Зеленського на виборах президента України. За нього проголосували понад 73% виборців. Тепер повинна відбутися інавгурація новообраного президента, а саме – до 3 червня. 

Обіцянки Володимира Зеленського

Лікар-офтальмолог Юлія Прокоп'єва розповіла, що робити, якщо виникла травма ока.

Вона зазначила, що якщо ви збираєтеся кудись на відпочинок, то потрібно з собою мати такий набір:

• зволожувальні краплі;
• антибактеріальні краплі;
• гель для очей з декспантенолом.

Що робити, якщо у око попав сторонній предмет

Це може бути пісок, комаха, тощо.

1. Акуратно промийте проточною водою від зовнішнього кута до внутрішнього.
2. Підтягніть нижню повіку і подивіться, де є чужорідне тіло
3. Якщо є, то постарайтеся видалити його. Якщо чужорідне тіло в рогівці, то не варто чіпати його. Видалити навряд чи вийде.
4. Закапайте кілька разів зволожувальними, антибактеріальними краплями та гелем. Це зменшить дискомфорт.
5. Якщо протягом години дискомфорт не став менше і ще посилився: терміново зверніться до травмпункту в цей же день.

Зверніться до лікаря, якщо дискомфорт в оці не зменшився протягом години

Якщо в око потрапила рідина, то алгоритм дій такий же.

Що робити, якщо вдарили в око або поблизу

• промийте прохолодною водою, щоб виключити додатково чужорідне тіло;
• прикладіть холод на закрите око;
• рану на очі можна обробити антибактеріальними краплями і змастити гелем, який має загоювальну дію;
• якщо біль не проходить, а зір погіршується, то терміново потрібно звернутися до лікаря.⠀

Пам’ятайте, що вчасно надана допомога може врятувати зір.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров'я.

Про це розповів відомий журналіст Ігор Циганик.

За його інформацією, гравці, які досягли третього місця для команди і виходу в груповий етап за підсумком минулого сезону, конфліктують з легіонерами, які були підписані пізніше.

Все почалося з того, що почали завозити легіонерів, які не відповідали рівню команди. Почалися якісь незрозумілі речі. А все, що зараз відбувається пов'язане з тим, що в колектив, який виграв бронзу, вклинилися люди, які намагалися впливати на історію, яка була. З огляду на все, що відбувається, не виключено, що міг виникнути конфлікт між футболістами, які добували "бронзу" і "вбивалися" за "Ворсклу" і тими, кого привезли,
– розповів журналіст в програмі Циганик Live.

"На даний етап комерційний проект з клубу зробити не вдалося: жодної пропозиції по легіонерам в Полтаві на сьогодні немає. Прогнозую, що найближчим часом можуть статися певні серйозні моменти", – підсумував Циганик.

Після зимової перерви "Ворскла" здобула лише одну перемогу в дев'яти матчах Прем'єр-ліги. На другому етапі полтавці виграли один матч з п'яти, ще два зігравши внічию і стільки ж програвши.

В минулому сезоні полтавці посіли третє місце УПЛ, поступившись лише "Шахтарю" і "Динамо" за кількістю очок. У поточному сезоні команда грала в груповому етапі Ліги Європи проти "Арсеналу", "Спортінга" і "Карабаху", де посіла третю сходинку.

Підписуйтеся на наш Twitterта Telegram

З чого почалася історія картелю

За даними Vice News, картель "Сіналоа" контролює 60-90% ринку наркотиків у США. У зону поставок входять метамфітамін, кокаїн, героїн і марихуана.

Історія картелю починається у 60-70 роках в мексиканському штаті Сіналоа. У ті часи основним заняттям людей цього регіону було фермерство і контрабанда. Родючі землі в комбінації з хорошим кліматом дозволяли вирощувати тонни зелені.

Та не овочів, якщо ви раптом про це подумали, а маку й марихуани. В домашніх умовах, а це буквально кілька цеглин, дерев'яна палка і дві металеві тари, макову сировину перетворювали у чистий продукт і продавали.

Макову сировину перетворювали у наркотик в домашніх умовах

"Картель "Сіналоа" – це ніби велетенський восьминіг. Він з однієї маленької точки в Мексиці відправляє свої товари до найрізноманітніших куточків світу. Це – нереальні схеми, які приносять нереальні прибутки", – прокоментував Майкл Волдроп, управління боротьби з наркотиками у США.

Золота жилка картелю – мексиканські гірські хребти Сьєрра-Мадре. Далеко в горах, де кримінальну діяльність прикриває сама природа, гектарами вирощують марихуану і мак.

Гірські хребти Сьєрра-Мадре

Наприклад, за кілограм загуслого соку із головки маку раніше отримували по 500 доларів за кілограм. З плином часу ця ціна тільки зростала і протягом останніх п'яти років доходить навіть до двох тисяч за кілограм.

Як і куди збувають наркотики

Зібраний товар збувають у найбільших містах Мексики: в Пуебло, Тіхуані чи Мехіко. Та найбільший покупець наркотиків – США. Туди сотнями тонн відправляють найрізноманітніші види психотропних речовин. Доставка товару відбувається підземними тунелями, через кордон, підводними суднами, катерами і навіть приватними літаками.

Із Мексики найбільше товару відправляється до американської Аризони. Під контролем картелю "Сіналоа" щонайменше 127 підземних тунелів. Поліція постійно замуровує їх, але це зовсім не заважає будувати нові, ще глибші, ще довші й набагато захищеніші.

З 90-х ми викрили понад сотню тунелів, але це не зупиняє їх. Над створенням нових працюють справжні професіонали: інженери, шахтарі, будівельники і багато інших,
– пояснив Енді Адам, прикордонно-митна служба у США.

Мексиканські картелі, зокрема "Сіналоа", постійно поповнюють свої ряди. Зазвичай, через бідність у країні люди самі йдуть в наркобізнес. Там їх зустрічають із відкритими обіймами.

Про жорстокі розправи та війни між картелями

Щоправда, вершин й кримінальної слави добитися дуже складно. А ще важче повернутися назад до нормального життя.  Є всього два варіанти: поганий – це коли за співпрацю з картелями садять за ґрати й жахливий – це коли за спробу відійти від справ знаходиш свою родину розчленованою в канаві. 

Проте потік охочих заробити легких грошей, мабуть, ніколи не припиниться. От, наприклад, мексикаснький вчитель Луїс Наварес. Грубо кажучи, йому пощастило, бо він всього лише сидить у тюрмі за спробу перевезти наркотики через американський кордон.

Я почав займатися цим через гроші. Із зарплатою вчителя багато не заробиш. Та завдяки картелям я побудував дім, купив дружині автомобіль, а моя дитина нарешті змогла побувати в "Діснейленді",
– пояснив він.

З іншого ж боку часто представники картелів самі просять про "допомогу", зрозуміло, що не безкорисну. За виконані завдання добре заплатять, але якщо відмовитися від "кривавих грошей" то це фактично означає одне – підписати собі смертний вирок. 

У 90-х із появою на кримінальному ринку метамфетаміну з'явилися й війни між картелями. Методи вбивств були просто звірячими, адже вигода від такого бізнесу просто шалена. За даними управління боротьби з наркотиками США, картель "Сіналоа" отримує тільки на наркотиках від 3 до 15 мільярдів доларів. А у списку їхньої діяльності ще замовні убивства, контрабанда людей, зброї і рекет.

Аби тримати такі потоки грошей під своїм контролем представники "Сіналоа" обрали собі стратегію, яку пізніше перебрали інші дрібніші наркоторгівці – терор. Вони вбивали навіть вдень, демонструючи таким чином свій авторитет. Якщо хтось заходив на територію картелю, у хід миттю пускали сікаріо.

Хто такий сікаріо? Найманий вбивця, який працює на якийсь один картель. У кожного клану є свої загони із кількох таких осіб.

Жертвами таких найманців ставали не тільки члени конкурентних картелів, а й звичайні громадяни. Влада протидіяти не могла, бо тісно співпрацювала із наркоторгівцями й отримувала свій відсоток. До того ж, підкупити високопосадовців чи правоохоронців для картелю "Сіналоа" було зовсім не тяжко.

Один із сікаріо картелю "Сіналоа"

Вибору особливого не було: або взяти гроші, або вмерти. Тому люди в окремих регіонах самостійно бралися за зброю й намагалися давати відсіч. Щоправда, коли такі сміливці попадалися в руки сікаріо, їх ліквідовували так само, як зрадників і боржників картелю.

Я скидав тіла в бочки з кислотою й залишав їх там. За 24 години в гідроксиді натрію залишалися тільки кістки, які я потім закопував у спільній ямі,
– розповів Сантьяго Месса, сікаріо картелю "Сіналоа".

"Сіналоа" під час керівництва "Ель Чапо"

В кінці 80-х й на початку 90-х на кримінальному горизонті з'явився Хоакін Гусман Лоера на прізвисько "Ель Чапо", тобто "Коротун". Насправді, нічого спільного із цим позивним він не мав, просто так у дитинстві його називали батьки.

У списку ФБР "Ель Чапо" став злочинцем номер №1 після Бен Ладена

Завдяки його діяльності картель "Сіналоа" просто купався в грошах: мільярдні прибутки, пістолети із золотим оздобленням, броньовані автомобілі і навіть власні літаки. Під його керівництвом "Сіналоа" став тримати під контролем 17 з 31 штатів Мексики.

"Ель Чапо" зміг домовитися про поставки не тільки у США, а й в Колумбію та Гватемалу. Та у 1993 році в тій же Гватемалі, де він розв'язував свої бізнесові питання, його затримали, вислали до Мексики й на 20 років засудили за вбивства, незаконну торгівлю зброєю та наркотиками.

Свій термін він мав відбувати у тюрмі максимально суворого режиму "Пуенте Ґранде". Щоправда, до кінця він так і не досидів й у 2001 році дивним чином вибрався.

В'язниця, у якій перебував "Ель Чапо"

Згідно із легендою, яку переповідають мексиканці, "Ель Чапо" заховався у візку із брудною білизною й таким чином його вивезли за межі тюрми.  Щоправда, це тільки легенди, адже жодного кадру із камер спостереження правоохоронці так і не знайшли. Досі ніхто так і не знає, як йому вдалося покинути стіни однієї із найзахищеніших тюрем Мексики. 

В тюрмі він був фактично королем. Йому приводили жінок й приносили віагру. Умови його утримання були шикарними. Ми більш, ніж впевнені, що до його втечі причетні не тільки урядовці, а й міністри. Складається враження, що вони просто відчинили двері клітки і сказали: "Прошу, виходьте!",
– зазначила Анабель Гернандес, журналістка.

Його втеча – це фактично плювок в обличчя урядам Мексики і США. "Ель Чапо" став найбажанішим злочинцем, засадивши якого можна було нагнути абсолютно весь синдикат картелю "Сіналоа". За інформацію, яка могла би допомогти упіймати його, Вашингтон обіцяв п'ять мільйонів доларів, Мехіко – три. Але марно.

Війна проти наркокартелів

"Ель Чапо" став місцевою легендою, про якого складали пісні та різні історії й навіть влаштовували вечірки на його честь. У поліції є два варіанти, чому люди не видавали "Коротуна". Перший – його поважали, бо він виріс у таких же умовах як і прості люди. Крім того, часто допомагав їм. А другий – скільки би не платив уряд, "Ель Чапо" заплатить більше. І гроші взяти доведеться, бо в інакшому випадку – голова полетить з плечей.

Після того, як "Ель Чапо" втік, він постійно ховався. Однак, босом картелю все одно залишився. Потоки наркотиків точно так само як і до ув'язнення пливли різними коридорами в Америку й приносили нереальні прибутки.

Частину грошей, пакували готівкою в коробки і передавали тунелями, але поліцейським все одно вдавалося конфісковувати кошти. Наприклад, 200 мільйонів доларів готівкою, якою начинили стіни і дверні проходи будинку. Іншу частину коштів переганяли через так звану систему Black Market Peso Exchange.

Що таке Black Market Peso?Система відмивання грошей. З допомогою цієї схеми долари, отримані в Америці, через колумбійських брокерів банківської системи вже в песо переправляли до Мексики.

Поки "Ель Чапо" ховався від правосуддя, у 2006 році до влади прийшов новий президент Феліпе Кальдерон. Він миттєво оголосив війну наркокартелям й відправив на кримінальний фронт 50 тисяч військовослужбовців та правоохоронців. В хід пішли не тільки автомати, а й гранатомети та бронемашини.

Екс-президент Мексики Феліпе Кальдерон

Війна триває й до сьогодні. За даними The Guardian, за весь час війни з картелями загинули 200 тисяч людей, ще 35 зникли безвісти, а майже півтисячі тіл навіть не можуть опізнати. Військові намагаються не тільки проводити рейди, а й шукати наркотичні плантації, й у разі виявлення – знешкоджувати їх. В середньому, щороку одної лише марихуани спалюють сотні тонн.

Про повторні арешти "Ель Чапо"

"Ель Чапо" ховався протягом 13 років – до 2014-го, поки поліцейські не виявили його у штаті Сіналоа. Його знову затримали, точніше, він сам здався без погонь і перестрілок. Просидів у тюрмі понад рік й знову зник. Та на цей раз вже було відомо як: під його камерою знайшли глибокий тунель, який допоміг йому вибратися на волю.

Тунель, через який втік наркобарон

Він знову наплював на уряд, а війна й далі тривала. Єдиний результат який вона принесла: страждання для мирних громадян. Чим більше влада тисла на бізнес "Сіналоа", тим більше вони мстили. Але не уряду, а простим людям, яких знаходили розчленованими, повішеними, розстріляними, з поламаними частинами тіла. Так триває і досі.

Фінальний арешт Чапо Гузмана вкотре стався у штаті Сіналоа. У 2016 році із масштабними перестрілками його пов'язали й відправили до США. Втекти з американської тюрми максимального режиму в Флоренсі йому буде дуже не просто. Чергове ув'язнення у Мексиці розцінили як повний розгром картелю.

Фінальний арешт "Ель Чапо"

Про нового боса картелю "Сіналоа" та його затримання 

Проте затримання Чапо Гузмана не дало результату. Адже одного боса замінили іншим – Дамасо Лопесом-Серрано, хрещеним сином наркотичного Бен Ладена.

У 2017 році він сам здався уряду США. Причини поки незрозумілі, в ЗМІ гуляє інформація про війни в середині картелю "Сіналоа". 

Дамас Лопес-Серрано

За даними Мін'юсту США, Дамасо Лопес став найавторитетнішим босом наркокартелю, який добровільно здався й визнав свою вину. Хоча, навіть його затримання не означає перемоги над наркобізнесом в Мексиці. На його місце прийдуть нові люди.

Мексиканці й досі бояться, що в будь-який день по когось із них прийдуть члени картелю й просто затоплять у бочках із кислотою. Мексика й досі посідає друге місце після Іраку в номінації "найнебезпечніше місце для журналістів".

А картель "Сіналоа" й досі залишається найбільшим і найавторитетнішим наркотичним об'єднанням з прибутками у мільярди доларів.

6 травня Президент України Петро Порошенко призначив Олександра Сирського новим командувачем Об'єднаних сил. На цій посаді Сирський замінив Сергія Наєва, який пропрацював рік.

"На думку учасників дебальцевської операції, "Барс" з тими можливостями, засобами і в тих обставинах, які склалися на той момент, і в яких перебували наші підрозділи, зробив усе можливе для того, щоб з мінімальними втратами вивести наші війська з Дебальцевого, оточеного російсько-терористичними військами", – розповів виданню InfoResistвійськовий журналіст і колишній спікер штабу АТО Владислав Селезньов.

Що відомо про бої за Дебальцеве?Епізод війни на Донбасі, який розпочався в кінці липня 2014 року. Дебальцеве – місто з великим залізничним вузлом, яке лежить на автошляху міжнародного значення, що поєднує Луганськ із Донецьком. Бої під Дебальцевим загострилися після першого мінського перемир'я з жовтня 2014 року. 8 лютого 2015 року з панівних висот над селом Логвинове були зняті підрозділи 30-ї бригади. А вранці Логвинове без бою зайняли проросійські бойовики, перерізавши таким чином головну магістраль сполучення Дебальцевого з українськими тилами.

На сьогодні ніхто не знає обставини у районі проведення Операції Об’єднаних сил краще, ніж Сирський, переконаний Селезньов.

З урахуванням того, що в команді новообраного президента Володимира Зеленського за оборону відповідає Іван Апаршин, кадрових ротацій командувача ООC не буде. Адже Апаршин вже багато років знає Сирського і дав йому добру характеристику, зауважив екс-спікер АТО.

Якщо генерал Сирський свого часу показав себе з хорошого боку, зумів організувати проведення військових операцій, то, природно, йому і люди довіряють. Все буде нормально,
– переконаний Селезньов.

Що відомо про Олександра Сирського? До початку АТО Сирський був кадровим українським військовим. У 2000-х роках командував 72-ою бригадою, а в 2010-х став першим заступником начальника Головного командного центру ЗСУ. Брав участь у тодішніх процесах співпраці з НАТО.

Після початку боїв на Донбасі Сирський став начальником штабу АТО. Був одним із головних командирів АТО під час боїв за Дебальцеве взимку 2015 року. Разом з начальником Генштабу ЗСУ Віктором Муженком Сирський виїжджав до самого міста. Він же координував вихід українських військових з Дебальцевого.

У 2016 році Сирський очолював Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ, який координує оперативні дії різних українських силовиків на Донбасі. У 2017 році був командиром всієї АТО на Донбасі, яку згодом замінила Операція об'єднаних сил.

Він жив у Кам'янці-Подільському, займався історичною реконструкцією – їздив на рольові ігри, грав на гітарі й у футбол, заробляв на життя євроремонтами (зокрема у Росії), був вільнослухачем у Києво-Могилянській академії на історичному факультеті (спеціальність – юдаїка) та відчайдушно "косив" від армії. Його життя змінилося з початком Революції Гідності.

Сьогодні Олексій Барановський– ветеран, що служив аеророзвідником у добровольчому батальйоні та в ЗСУ. Олексій розповів про тонкощі мистецтва польотів, свій шлях та бачення майбутнього окупованих територій.

Війна з "народним характером"

- На початку все йшло успішно, був момент, коли "ЛНР" і "ДНР" роз'єднали, йшлося про те, аби взяти Донецьк у кільце, тоді передові загони "Айдару" і, здається, 80-ї бригади, були в Луганську на автовокзалі… Ну словом, все йшло до завершення, а потім сталися події в Іловайську. Російська армія втупу перейшла кордон. Вийшло так, що ті, хто брали Донецьк у кільце, самі опинилися в кільці.

Під час цих подій надійшла пропозиція пройти курс у Києві з навчання керування коптером. Пропозиція від Марії Берлінської – їй потрібен був напарник, на курси брали тільки парами: оператор і пілот. Я розумів, що ці знання доведеться застосовувати на фронті, але тоді все здавалося примарливим, як у казці. Почало приходити розуміння, щоармія не впорається без допомоги людей, що війна набуває народного характеру. Багато знайомих ішло добровольцями, багато хто ішов у військкомат. Розвивалося волонтерство. Я простий хлопець, котрий свого часу був "уклоністом", бігав від строкової служби, зрозумів, що якщо мені дорогі цінності, ідеали моєї батьківщини, котрі я більш чітко для себе усвідомив, будучи на Майдані, зрозумів, що неважливо, чи вмію я тримати автомат, чи не вмію – треба іти.

Ми зробили запит, аби нас прийняли у батальйон "Айдар". Тому що самих по собі на навчання не брали. Після цього пройшли курси тактичної медицини; воєнної підготовки – під Києвом, у Капітанівці є навчальна база. Там тренером був Валєра "Француз". Чому "Француз"? Тому що колишній службовець французького легіону. Він, наскільки я розумію, навчав усіляких "мажорів", а нас як майбутніх добровольців – безкоштовно. Ми в нього пройшли дуже короткий, але корисний курс військово-тактичної підготовки. Я тоді вперше в житті тримав у руках автомат, мені показали, як він розбирається, заряджається, як його правильно тримати – базові знання.

Олексій Барановський

Ми з Марією на початку вересня прибули до населеного пункту Половинкине, це кілометрів 30 від Щастя. Два тижні тому майже підійшли до Луганська наші частини – "Айдар" і 80-та десантна бригада. Але тоді з незрозумілих причин армія почала масово відступати. Як зараз пам'ятаю: шум, виходимо ближче до дороги – техніка ешелонами, колонами їде від Луганська вглиб. На той момент армія виглядала дуже так… у радянських касках, бронежилетах, плащ-палатках, камуфляжі… Нагадувала армію Другої Світової. Думаю, стан техніки був приблизно таким самим.

Армія відступила, а "Айдар" залишився – батальйон без важкої техніки, без танків. "Айдар" не відступає!" – пояснили мені. По нас приїхав наш куратор, щоб забрати у Щастя. Він був головним у батальйоні аеророзвідки. Дорогою на Щастя була лісосмуга. Там озера, ліси соснові. І з лісівтеплий осінній вітерець доносив стійкий трупний запах. Це справило не найкраще враження. Незадовго до того йшли тяжкі бої, "сепари" відступали. Саме Щастя, наскільки я знаю, "Айдар" взяв незадовго до того силами 70 осіб – провели вночі операцію і захопили місто, до цього воно було під "сепарами". І "сепари", поспіхом тікаючи, я так розумію, залишали своїх "200-х"…

Прибули ми на "передок", на той момент не було стійкої лінії фронту. Тривали локальні бої, тоді була глобальна "сіра зона", де будь-якої миті будь-які підрозділи протилежних сил могли зустрітися. Наприклад, був випадок, коли група наших хлопців двома машинами їхала з боку Щастя в бік селища Металіст. На імпровізованому блокпосту їх зупинили, там стояла бронетехніка з українськими прапорами. Пізніше виявилося, що це були "сепари", що начепили українські прапори, і вони тупо з крупнокаліберних кулеметів розстріляли ці дві машини. Вижила тільки одна людина. Незадовго до того в тих самих краях Савченко потрапила у полон. Ця дорога "Щастя – Луганськ" толком ніким не контролювалася. Крайній блокпост, де було зрозуміло точно, що це наші, це була Весела Гора. І то – буквально за кілька днів довелося з тяжким боєм здати Гору і відступити за річку в Щастя.

Те, що з кривавими боями було захоплено до самого Луганська, було буквально за тиждень здано. Значною мірою через те, що відступила армія, "Айдар" своїми силами, звісно, не міг утримати всі ці позиції. Чому армія відступила? У мене є тільки здогадки, підозри, що їм пригрозили: якщо не відступите, то буде другий Іловайськ. Про це знає тільки вище військове керівництво, але скоріше за все боялися оточення.

Нашим першим завданням було подивитися, чи не готується ударна група в околицях Луганська і Металіста. Оскільки технічні характеристики на той момент дозволяли літати до кілометра максимум, нам довелося під'їхати під сам Луганськ, за наші крайні позиції від'їхати кілометрів на 15. Не можу сказати, що ми там зайшли углиб ворожих територій, це була, як я уже казав, велика 15-кілометрова "сіра зона". Був дуже великий ризик когось зустріти. Поїхали на двох машинах, на щастя, нікого не зустріли. Ми радше могли загинути від власної артилерії, котра тоді лупила нещадно і, як мені здається, не завжди прицільно точно. Коли їхали, в метрах 500 лягали "Гради", снаряди наших, котрі працювали безпосередньо по тій території.

Перший розвідвиліт – нічого цікавого: підняли дрон, політали, подивилися східні райони Луганська, Металіст. Нічого не побачили, але відсутність інформації – також інформація, принаймні підтвердили, що атака не готується. Літали над колишніми позиціями український військових, які справляли гнітюче враження: розбомблений бліндаж, там кілька "200-х" противника, котрих кинули. Ціла груда ящиків із мінами. Ми намагалися їх підірвати, але в нас не було засобів – кілька разів "мухами" стрельнули, зрозуміли, що це немає сенсу. Гранати на землі валялися – вочевидь, цю позицію покидали в паніці й поспіхом.

Я поїхав на Новий Рік до сім'ї, і так і лишився вдома, тому що в "Айдарі" відбулися зміни – не було куди і до кого вже повертатися. Пішов добровольцем у військкомат– тоді йшли хвилі мобілізації. І влітку 2015 року я опинився вже офіційно у складі Збройних Сил. Спершу навчальний центр Старичі – пройшов навчання на артрозвідника. Вивчив картографію, координати, оптичні прилади з вивчення місцевості, і потрапив у 92-гу бригаду. Цікаво, що на той момент вони знову стояли у Щасті! Тобто, у вересні 2015-го я опинився у тих самих краях, де був рік тому!

Потрапив до розвідроти на посаду "оператор взводу збору та обробки інформації". Ті самі аеророзвідники, просто по штату таких посад не було. Щодня, коли дозволяла погода, моніторили позиції противника, облітали їх, дивилися, де якої техніки поменшало, де додалося, де які позиції – новий окоп викопали абощо. Локальні перестрілки між передовими позиціями… все хотів найти якісь танки, "саушки", БМП ми щодня "змальовували", інформацію передавали у штаб. По них ніхто не працював, власне, як і по наших – тому що Мінські домовленості…

Перше завдання, про яке я розповідав, було надризикованим і небезпечним, зараз, прослуживши трохи в армії, я би уже не погодився на такий акт вар'яцтва. Навіть справа не в тому, що страшно, а в тому, що це був невиправданий ризик! Але тоді в "Айдарі" так не здавалося. І досвіду не було, я був абсолютно розгублений, карт не знав, не розумів, що знаходиться ліворуч, що праворуч… старші вели. Я їм довіряв, вони мали деякий авторитет, особливо для мене, новобранця. З висоти вже набутого досвіду розумію, що це було безумство.

Був випадок, коли було стрьомно, на грані життя і смерті. А так – здебільшого рутина, щоденні доповіді у штаб. Розквартирувалися на дачі – так і в "Айдарі" було, і в 92-й. Тільки якщо в "Айдарі" люди квартирувалися на свій розсуд, то в 92-й все було офіційно. Щастя – селище курортне, там повно дач колишніх чиновників часів Януковича, багато з яких залишилося в Луганську на "тій" стороні. І власне вони, опинившись поза законом, не збиралися повертатися. І їхні дачі пішли на потреби армії… У нас була сауна, плазма велика – перший часмені здавалося, що ми на курорті. Небезпеки не було, під обстріли не попадали, рутинна робота, з котрою я давав раду, вона мені подобалася. Часто ходили в глибину лісу, у нас був маленький імпровізований полігон, відпрацьовували навички воєнно-тактичні. Стрільба, як ходити ланцюгом, двійками, трійками; перекатуватися, прикривати відхід, наступ і таке інше.

Відбулася ротація, нас вивели з Щастя, поїздили ми влітку 2016-го по полігонах. Я пройшов підготовку у воєнному інституті Корольова в Житомирі на інші види БПЛА. Після того ми потрапили в Мар'їнку й Красногорівку, Донецька область. Там уже було "веселіше", тому що під Луганськом, в порівнянні, аморфна, в'яла війна.

Від голуба до "Хижака"

Першим "БПЛА" був поштовий голуб у Першій світовій. На нього чіпляли невеликий фотоапарат, котрий робив інтервальну зйомку. Але голуб міг крутитися і назнімати зовсім не те, що треба.

Літали на повітряній кулі і на камеру знімали– це були перші аеророзвідники. У Другій світовій були просто літаки-розвідники – не безпілотні. Легкий літак, маневрений, на якому була камера – і людина знімала. Перші безпілотники були в Британії ще до Другої світової. Він призначався для тренувань, аби льотчики-винищувачі вчилися стріляти по повітряних цілях. А перші безпілотники-розвідники з'явилися пізніше, вже Ізраїль їх почав використовувати у своїй війні з арабами, в "шестиденній війні".

В "Айдарі" був у нас дрон "Фантом", відома китайська фірма. На той час це був перший "Фантом", чи другий – точно не скажу. Він відлітав максимум на 600-700 метрів, втрачався сигнал і летіти далі не міг, повертався на точку злету. Такого поняття як "літак" – в "Айдарі" тоді ще не було.

В 92-й бригаді, в розвідроті тоді були безпілотники "Мара-2", харківського заводу. Приватний завод, волонтерські БПЛА. Коптерів у нас не було, вони, в принципі, не були затребувані в Щасті. Потрібна була більш глибинна розвідка, коптер годиться для ситуацій, коли позиції знаходяться у безпосередній близькості, як скажімо, в Донецькому регіоні. А в Щасті лінія розмежування проходила по Сіверському Донцю, між позиціями були річка і ліси – що з одного боку, що з іншого. Тобто, в зоні відповідальності 92-ї не було необхідності літати на кілометр, на два, модель "Мара-2" забезпечувала необхідний моніторинг ворожих позицій. Але це все з допомогою волонтерів. Про забезпечення державне тоді не було й мови.

Потім держава, я так розумію, почала дбати, щоб постачати до військ БПЛА. В інституті ім. Корольова в Житомирі нас направили вивчати безпілотник "Spectator" київського заводу "Меридіан" – це уже була програма від Міноборони, вони шукали ті БПЛА, котрі могли би поставити на озброєння. Це був "пілотний проект" – нас навчили, кільком бригадам дали їх у використання, ми мали провести експлуатацію цих безпілотників. Якщо все добре, "Spectator" тоді би виграв тендер. Не знаю, як зараз, але тоді "Spectator" виявився дуже неякісною моделлю, з ним були постійні проблемив передпольотній підготовці. Практично всі запуски, які ми здійснювали у навчальних цілях, супроводжувалися технічними проблемами. І при першому ж бойовому вильоті ми втратили літак. Він пролетів буквально кілометр-два углиб ворожої території, ми чули ніби постріли ЗУ – можливо, збили… я в монітор побачив, як швидко наближається земля. Смішно було: я дивився за монітором, а інший хлопець дивився за показниками телеметрії і почав переживати: "Щось не те відбуваєтсья!" "Та заспокойся! – кажу, – він уже на землі!" Телеметрія – це передача даних про стан польоту. Відстань, швидкість, сила вітру, GPS-координати… Зазвичай є два монітори, на одному ти спостерігаєш телеметрію і карту, на іншому – відеосигнал.

Після чого нам сказали – не користуйтеся ним, користуйтеся "Марою", вона виконує ті самі задачі, що заявлені у "Spectator". Але якщо ми втратимо "Мару" – нічого страшного, це волонтерський, а якщо втратимо "Spectator" – доведеться відписуватися, буде проводитися розслідування, чи трапилося це з провини пілота, чи з об'єктивних причин. Якщо визнають провину пілота, можуть виписати штрафи, приписати, що "спеціально упустити для "сепарів", аби ті мали можливість вивчити наші технічні можливості"! Сподіваюся, що "Spectator" тендер так і не виграв, тому що неякісний літак. Наскільки я знаю, брали на озброєння "Лелеки" – я на них не літав, але за відгуками ці літаки непогані.

Іще є "PD-1", це також київський завод. Великий безпілотник, котрий працює не від батареї, а на паливі. Він літає на великих висотах, дальність зв'язку – до 85 км на ньому стоїть дорога оптика – дуже багато залежить від оптики! Якщо в тебе звичайна "гоу-прошка", ти вище 300 метрів не літатимеш, бо нічого не побачиш. А якщо хороша оптика, можна злетіти і на півтора кілометри! Літає він 5-6 годин, поки не закінчиться паливо. Такий літак може моніторити великі площі, літати на далекі відстані з великої висоти. Наскільки активно вони експлуатуються в армії – я не знаю.

Ми не втратили жодного літака "Мара". Траплялося, що нас глушили, він втрачав GPS-координати, не розумів, де він, ми його виводили в ручному управлінні. Максимум, яка халепа була – ми його ледве вивели з-під дії РЕБ, і коли він "зрозумів", де знаходиться, він був далеко, ми почали вести його до себе, у нього тупо сіла батарея, поки він блукав. Забракло заряду долетіти до нас, приземлився в сірій зоні. Ми потім пішли і його забрали.

В Мар'їнці нам волонтери надали дрони: власне, Марія Берлінська і Сергій Притула. Це уже був третій "Фантом", він міг нормально літати на 3-4 км, із його допомогою ми корегували міномети. Дуже зручно було! В певний момент ми скооперувалися з колегами з іншого взводу – у них був коптер, і ми корегували таким чином, що один коптер висить над ціллю, потім у нього закінчується заряд – його міняє другий. Один летить назад, інший назустріч. Прилетів перший – йому замінили батарею – і він готовий до вильоту. Батарей у нас вистачало, і в такий спосіб ми могли висіти над ціллю години дві.

РЕБи – це пересувні станції радіоелектронної боротьби, переважно на базі вантажівок із антенами, котрі спричиняють випромінювання скерованої дії. Постійно працювати вони не можуть, їх задіюють, коли є чітка підозра, що в даному квадраті працює безпілотник – якщо хтось його бачив чи чув. І якщо є можливість і добра воля, то віддають команду, і виїжджає комплекс РЕБ, його розвертають, і в тому напрямку, де гіпотетично перебуває ворожий БПЛА, починають давати випромінення. Якщо він потрапляє під цей "купол", він починає втрачати зв'язок із супутником. Перехопити його неможливо. Заглушити, дезорієнтувати і не дати можливість прилетіти назад у точку вильоту – цілком реально.

Головні вороги БПЛА – вітер і дощ.Дощ – бо електроніка намокає. Сильний мороз – саджає батареї. Кожен безпілотник має твої технічні характеристики, при вітрі вище 10-15 метри в секунду літати не бажано. Хоча коли дуже треба було, ми літали – при вітрі 18 м. Він тяжкий в керуванні стає, проти вітру важко іти – ледь-ледь іде, сім метрів на секунду. А при польоті назад його сильно "заносило". Є система обмеження кутів крену – він сам себе може стабілізувати.

Теоретично БПЛА можна збити і з автомату. Оператор може помилитися, летіти на критично низькій висоті. Іноді це необхідно. От ти летиш на висоті 300 метрів, і щось побачив підозріле, не можеш розгледіти. Камера без зуму, і ти приймаєш рішення знизитися. "Фантом" дуже шумний, у квардоковтера чотири мотори. Якщо почути – можна придивитися і побачити. Якщо він зависне і не буде рухатися – його в принципі можна і зі стрілецької зброї збити. Були випадки, але це не одна людина, а коли масово з автоматів-кулеметів стріляли… Траплялося, що у нас літаки прилітали з дірками в крилі – це не критично, дірку скотчем заклеїли, і нормально!..

Як таких воєнних безпілотників стратегічної дії в Україні немає. Я вже не кажу про ударні БПЛА, які стоять на озброєнні США та Ізраїлю. У американців є, наприклад, "Predator" ("Хижак"), котрий може літати ледь не добу. Оператор може знаходитися в Америці, а літак літає в Сирії, при цьому може сам розпізнавати цілі і запрошувати у оператора дозвіл нанести удар, а той уже думає, дозволяти, чи ні! З таких безпілотників, наскільки я знаю, знищували лідерів "Талібану" в Афганістані.

Наші літаки літали максимум на 20 км, літали близько години, в середньому виходив кілометр на хвилину. Тобто за один політ пролітали десь 60 кілометрів.

Нам на озброєння від Міноборони надійшов безпілотник "Raven", його продали США. 2000-их років виробництва. Це найбільш поширений воєнний БПЛА у світі, от як АК – найбільш поширений автомат. Американці воювали на ньому ще під час війни в Іраку в 2003. Саме у цієї моделі – аналогова система передачі зв'язку, і сучасними засобами радіоелектронної боротьби вона легко глушиться. Дані не закодовані, не зашифровані, сигнал легко перебити. Тому коли вони комплексом надійшли до різних бригад, у перші місяці були великі втрати по "Рейванах". Вони просто втрачали сигнал і падали десь на "тій" території. Сучасні "Рейвани" в США уже на цифровій системі передачі даних, їх не так легко заглушити.

Його перевага в тому, що там присутня тепловізійна камера. У "Мари" і "Рейвана" різні характеристики і задачі. "Рейван" в нас був виключно для нічних польотів. В принципі, тепловізійну камеру можна прилаштувати на будь-який апарат. Тут вона входила в комплект. На ньому була і звичайна камера, і нічна, вони мінялися. На ньому ми виконували тільки нічні задачі, для роботи вдень у нас була "Мара".

У нас були операції з коригування артилерії. Оскільки такі операції відбуваються ночами, то "Рейван" дуже знадобився. За його допомогою було добре видно техніку прогріту, танки, приміром. Позиції було видно, які будинки опалюються, які – ні. Якщо ми за розвідданими точно знаємо, що ось тут "сепарський" передок, тут цивільні не живуть, половина хат розбомблені (власне, як і у нас), а в тепловізор видно, які будинки опалюються. Відповідно можна зробити логічний висновок, що в цих будинках живуть ті, хто обслуговує оці позиції. Тобто, військові противника.

Польова робота і шалені снаряди

Звісно, немає гарантій, що там не лишилося цивільних. Їм дістається і з того, і з того боку. Якщо людина не поїхала з "передка", який обстрілюється, по своїй волі, і випадково "потрапила під роздачу"… ніхто не хоче вбивати цивільних, але без жертв не буває. Лишаючись жити на такій території, людина знала, на що іде. Не думаю, що тверезомисляча мати з дітьми лишилася б там.

Ми ніколи не стріляємо вглиб. Наприклад, навпроти Красногорівки – селище Олександрівка, де "сепари". Ніхто ж не стріляє вглиб Олександрівки! Якщо іде обстріл, то лише по самому краю, де стоять "сепарські" бліндажі і окопи. Якби вони поставили їх більше у поле, то селища би взагалі не зачіпали! Ми стріляємо по позиціях, а не по будинках! А те, що може десь іноді прилетіти в дім – на жаль, зброя далеко не суперточна, трапляються перельоти – що з нашого, що з "сепарського" боку.

Наприклад, у Красногорівці поряд із нами воювали і "Правий сектор", і "Азов", в центрі знаходився штаб "Азову". І, як ми потім дізналися з даних розвідки, "сепари" мітили в штаб, але потрапили в школу, що була поруч. Слава Богу, було літо – ніхто не постраждав. Звісно, наші ЗМІ сказали, що спеціально по школі стріляли. А стріляли вони по "Азову". Ми в школу не влучали, але і в нас траплялося так, що цілиш в одне, попадаєш в інше. І ми, і вони воюємо нерідко старою радянською технікою. Однак для нас важливо максимально вберігати цивільне населення.

Наша артилерія завжди працювала тільки з полів. Працювати з міста не спадало нікому на думку. Артилерія працює як? Є дві-три позиції, вона виїжджає на одну, дає залп або декілька, швидко згортається, від'їжджає на другу, дає залп, із другої, потім на третю… і їде назад у розташування. А ми тим часом літаємо на "Рейвані" і даємо корегування. По ньому добре видно розриви, ми даємо поправки, вони роблять другий залп уже по поправках, ближче до цілі… потім вони переїжджають, у нас перезарядка. Так і працюємо. Дані до останнього ніхто не знає, аби не було витоку, аби заздалегідь сеператисти не могли навестися на ці точки.

У противника плюс-мінус те саме, що у нас по техніці. У них також є свої волонтерські організації. У них є "Рон" російського виробництва, що стоїть на озброєнні в російській армії. Доволі непоганий за характеристиками, кращий ніж ті, на яких ми літали, проте наші деякі зразки, зокрема "PD-1" кращий! Але не думаю, що ці "Орлани", що стоять на озброєнні російської армії, масово постачають сеператистам! Хоча ними максимально користується російська армія присутня на Донбасі.

В самих "сєпарів" можливо є два-три комплекси на всю лінію фронту. Він доволі дорогий – є випадки, коли збивали ці "Орлани" і досліджували. А загалом ситуація приблизно така сама як у нас, думаю, в нас схожі армії за способом мислення, хоча ми все таки, хоч і повільно, наближаємося до стандартів НАТО…

І в нас, і в них стара радянська техніка, радянські танки, БМП, ті самі комплекси РЕБ. У нас деякі речі кращі. Наприклад, американці нам надають свої старі зразки – американські стара техніка краще ніж найліпша радянська! Наприклад, радіостанції "Harris" – там неможна перехопити радіосигнал; система виявлення артилерійських батарей – вона вираховує, звідки іде "прильот". Коли іде "вихід", іще снаряд не впав на землю, а система вже виявила, звідки постріл.

В умовах окопної війни на кожній передовій позиції має знаходитися "Фантом" або "Мавік" (за технічними характеристиками майже те саме). Бажано, з тепловізійними камерами. Така камера коштує десь так само, як сам "Фантом". Якщо на кожний опорник дати "Фантом", навчити людей – користуватися ним можна навчитися доволі швидко – це не літак, опанувати який складно. Найскладніше у поводженні з літаками – це злет і посадка. Було багато випадків, коли людей нашвидкоруч навчали, і ті розбивали літаки – треба саджати плавно і м'яко, погано навчена людина може вдарити його об землю, або в дерево. А з "Фантомом" таких навичок не треба, він легко злітає, сідає, зависає в повітрі. І якби на кожному опорному пункті він був, то в момент масового обстрілу командир дає команду підняти дрон, дрон виявляє вогневі точки противника, звідки їх обстрілюють, і в цьому випадку можна дати чіткішу "отвєтку", загасити ці точки! Хоча б на тих ВОПах, котрі знаходяться в безпосередній близькості до позицій противника, де по 200-300 метрів відстань до ВОПів ворожої армії.

А в нас як відбувається: викликають нас – терміново виїжджайте, там масовий обстріл, треба подивитися, звідки ведеться вогонь! Поки ті зробили запит командуванню, їхнє поки командування зв'язалося з нашим, наше дало нам вказівки, поки ми зібралися і проїхали, поки вилетіли – минуло дві-три години. До того часу "сепари" вже вгамувалися, вогонь припинили, і шукати когось нема сенсу. А якби такий дрон був на тому ВОПі, оперативно за 10 хвилин дрон би підняли і вирахували!

Майбутній амбасадор: "Інтегрувати людей буде нескладно"

Вже декілька людей таким чином їздили, це дійсно діє, справляє враження на чиновників наших західних союзників, вони з щирим інтересом слухають простих людей, тому що безпосередні учасники можуть розказати набагато більше, аніж махрові дипломати.

Виступатиму у Колумбійському університеті, тема – "Реінтеграція Донбасу". Мені здається, геополітична реінтеграція Донбасу відбудеться доволі нескоро. Все дуже просто: якщо не буде небезпеки втручання російських військ у наш конфлікт (це, вочевидь, має вирішитися на дипломатичному рівні, аби Путін, або імовірніше, його наступник, у неофіційній бесіді сказав: робіть із Донбасом, що хочете, ми не будемо втручатися) – тодінаша армія досить швидко і безболісно зможе звільнити Донбас. Гадаю, більше буде проблем економічних – відбудувати регіон. А населення здебільшого з тим, хто при владі, готове дружити. Люди пристосовуються.

З нами місцеве населення дуже ввічливе, особливо, якщо ми роздаємо якісь продукти. Я впевнений, що, якби нас звідти, не дай Боже, вибили і прийшли "сепари", вони так само би поводилися. Як писав Артем Чех: вони всіх називають "хлопці" – незалежно від того, наші то чи "з тієї" сторони. Тим, хто живе на передку, важливо, аби лінія фронту змістилася подалі від їхніх домів – і байдуже, в який бік. Тому реінтегрувати цих людей не буде складно, мені здається. Проблема в тому, щоб вийти на кордон.

Є небезпека масштабної війни з РФ– це залежить від політичних і геополітичних розкладів, Росія тримає велике угруповання військ біля кордону. Як писав Віктор Суворов, тримати армію в такій мобілізації – це дуже витратно, дуже важко. Просто так такого ніхто не робить. Держава як людина: вона не може одночасно і працювати, і тримати в руках пістолет. Енергоресурси, нафта дозволяють зараз Росії так робити. Економіка в них не в кращому стані, але ці пропагандиські історії про те, що Росія скоро впаде… так, народ буде жити погано, але російський народ настільки терплячий, що може так жити десятиріччями. Тому сподіватися на те, що Росія скоро зруйнується, не варто. Думаю, тут буде або друге Придністров'я чи Абхазія – зараз до цього йде, або різкий стрибок у повномасштабну війну.

Прослужив я два з половиною року. Майже півтора роки – по мобілізації. Багато товаришів демобілізувалося, я лишився ще на півроку. Потім ще раз на півроку. І демобілізувався.

Зараз пробую себе у художній аеровідеозйомці. Тінавички, які я здобув під час служби, намагаюся реалізувати в цивільному житті.Вивчаю різні програми відеомонтажу, знімаю на коптері архітектуру, навчаю людей літати.

Хочу змонтувати ролик, присвячений Томосу, незалежності української церкви. Я уже облітав храми Києва – Лавру, Софію, Михайлівський… Художня зйомка складніша. В розвідці просто: підняв дрон, полетів – ніяких плавних, красивих кінематографічних рухів не треба, можна знімати рвучко, аби було видно! А тут треба все робити красиво, поволі… Я дивлюся навчальні ролики, як красиво художньо знімати, пробую на практиці… пальці мають бути під це заточені!

БПЛА все більше входять у наше життя, зараз їх використовують в агросфері – поля моніторити, дивитися посіви, де зійшли, рахувати площі; в системі безпеки підприємств; роблять ортофотоплани; 3-d моделі – є коптери, де вмонтована така можливість. За дронами, роботизацією – майбутнє.

Хочу, щоб Україна активно модернізувалась як всі передові країни, а не застрягла в виснажливій війні зразка минулого століття.

Також у випуску:

У Марганці, що на Дніпропетровщині, граната розірвалася у чоловіка в руках, він загинув на місці.

У Києві відбулися збори суддів Вищого антикорупційного суду, на яких 38 суддів обрали головою органу 37-річну Олену Танасевич. Вона очолюватиме орган протягом трьох років.

50-річна українка Тетяна Бєлік, що зазнала травм унаслідок авіакатастрофи в російському аеропорту Шереметьєво, й досі перебуває у важкому стані.

Команда проекту "Суд на долон" і запустила бот для пошуку статей Кримінального кодексу України – criminal_code_ukr_bot.  Про це повідомили творці проекту.

Щоб знайти необхідну статтю, необхідно ввести ключове слово – і бот запропонує відповідні статті з кодексу.

Ось так працює "кримінальний" бот

Якщо ввести номер статті, бот видасть саму статтю і схожі матеріали. Послуги бота вже дуступні усім користувачам сервісу Telegram.

Більше новин, що стосуються подій зі світу технологій, ґаджетів, штучного інтелекту, а також космосу читайте у розділі Техно

Про це він розповів журналістам програми "Наші гроші" під час інтерв'ю у своєму офісі в місті Герцлія, Ізраїль.

За його словами, канал "1+1" не валив Порошенка, він показував правду, ту, яку показують всі ЗМІ. Правду не приховаєш. На "1+1" нема стоп-списку(людей, яких не можна критикувати – 24 канал).

Я з повагою ставлюся до колективу "1+1". Вони не будуть зараз вихваляти новообраного президента Володимира Зеленського або когось іншого. Якщо все розпродати, то треба залишити лише медіа.  Я борюся не за свої фінансові інтереси. Показувати правду – це і боротьба за справедливість,
– заявив Коломойський.

"Відносини Порошенка з медіа – це те, як показують його або не показують. Мої відносини з медіа – це та чи інша сторона правди. Я ніколи не просив і не звертався з проханнями чи вимогами до "1+1", щоб мене показали", – заявив олігарх.

Якщо враховувати медіа і їх вплив, то так, я олігарх. Проте в класичному виді олігархії – це монополія чи олігархія, то тоді я не олігарх. У мене немає виконавчої влади,
– сказав бізнесмен.

Першу частину інтерв'ю з Ігорем Коломойським дивіться тут.

Голова Антикорупційного суду

Головою Антикорупційного суду обрали 37-річну Олену Танасевич. Вона очолюватиме орган протягом трьох років.

Судді не змогли обрати голову суду з першого разу. З третього разу Танасевич підтримали 23 суддів Вищого антикорупційного суду із 38-ми. 

Хто така Олена Танасевич?Раніше працювала суддею Печенізького районного суду Харківської області. Танасевич показала найкращі бали на відборі до Антикорупційного суду. Вона закінчила харківську Юридичну академію, а присягу судді склала у 2012 році. Її чоловік Михайло Танасевич займається бізнесом у Харкові. Родина має у місті квартиру та сім земельних ділянок. За 2018 рік суддя заробила 220 тисяч гривень, а її чоловік – 1 мільйон.

Олена Танасевич не фігурувала у списку недоброчесних кандидатів до Вищого антикорупційного суду, який оприлюднили експерти Фундації DEJURE.

Заступником голови суду обрали Євгена Крука. Він обійшов у голосуванні Віктора Маслова. За Крука проголосувало 22 людини, а за Маслова проголосували 12 суддів, ще 4 утрималося.

Що відомо про Євгена Крука?Він з Києва та займається адвокатською діяльністю з 2006 року. Його сім'ї належить дві квартири у Києві, а за містом будинок з сауною.

Антикорупційний судпочне роботу 5 вересня 2019 року. Для роботи Антикорупційного суду Кабмін виділив два приміщення у Києві, але будівлі потребують реконструкції. Тимчасово суд розміщується в приміщенні Печерського райсуду столиці на вулицях Хрещатик і Гайцана.

Відео: як відбувалося обрання голови Антикорсуду

Росія знову заманює українців

Уряд РФ розгляне законопроект, який має на меті спростити отримання дозволу на тимчасове проживання і посвідки на проживання українців на території країни-агресора.

Хто зможе отримати дозвіл на проживання у РФ без дозволу на тимчасове проживання?

1. Люди, які народилися на території РРФСР (Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки) і мали радянське громадянство;
2. Люди, які були депортовані з території Кримської АРСР (Автономної Радянської Соціалістичної Республіки), і їх родичі по прямій лінії;
3. Народжені в РФ діти, усиновлені іноземцями;
4. Висококваліфіковані фахівці тощо.

Тому, ця норма закону поширюватиметься на громадян України та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні. За словами прем'єр-міністра РФ Дмитра Медведєва, також буде скорочено термін розгляду заяв на тимчасове проживання і посвідки з 6 до 4 місяців.

Що ще зробила Росія, аби заманити українців – читайте устатті.

Порошенко звільнив командувача Нацгвардії

Президент України Петро Порошенко звільнив командувача Національної Гвардії України Юрія Аллерова та призначив виконуючим обов'язки генерала-лейтенанта Миколу Балана. Відповідний Указ оприлюднено на офіційному сайті голови держави.

У свою чергу Юрій Аллеров наголосив, що рішення про звільнення було його ініціативою. Напередодні він написав заяву про відставку.

Я подав у відставку за сімейними обставинами, він (Петро Порошенко – ред. 24 канал) її задовільнив,
– сказав Аллеров.

Аллеров додав, що готовий продовжувати працювати на цій посаді, якщо його призначить Володимир Зеленський. Однак наразі він буде звільнений згідно з законом.

Що відомо про Юрія Аллерова?Він український військовий, генерал-лейтенант, головний інспектор Міністерства оборони України. Кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня. Петро Порошенко призначив Аллерова командувачем Національної гвардії України у грудні 2015 року.

На Дніпропетровщині вибухнула граната

У місті Марганець вибухнула граната. Унаслідок цього одна людина загинула, а ще п'ятеро отримали поранення.

Вибух трапився 7 травня о 15:54 на вулиці Лермонтова. Унаслідок вибуху загинув чоловік 1981 року народження. Ним виявився підозрюваний в торгівлі зброєю. Чоловіка намагалися затримати поліцейські, але під час затримання він підірвав гранату і одразу загинув.

Серед постраждалих – 3 чоловіка та 2 жінки 63-х та 65 років. Їх із чисельними осколковими пораненнями госпіталізували до міської лікарні.

На Дніпропетровщині вибухнула граната: дивіться відео 18+

Сніг у травні

Посеред травня Карпати знову засипало снігом. Зокрема, він випав на Прикарпатті у Верховинському районі. У регіоні оголошено штормове попередження.

У Карпатах синоптики прогнозують сильні заморозки у повітрі – до 0…-3 градусів, що може викликати слизькість на дорогах. Видимість на автошляхах може бути обмежена. Від сильних поривів вітру можливе падіння дерев та електроопор на проїжджі частини доріг.

У Карпатах випав сніг у травні//Фото: МВС України

Відео, на якому видно, як Карпати засипає снігом опублікував на своїй Facebook-сторінці Іван Шкіндюк.

Ранок 7 травня 2019 рік, Верховинський район Буковецький перевал. В горах цікаво і весело, хто не жив у горах, не зрозуміє,
– зазначив він у дописі до відео.

У соцмережахукраїнці теж діляться неочікуваною появою снігу у травні.

Карпати у травні засипає снігом: дивіться відео

Instagram-сторінка Даші Астаф'євої часто нагадує портфоліо моделі, яка не боїться провокативних зйомок. Артистка з легкістю змінює свій звиклий імідж та приміряє найнесподіваніші образи. Особливо відзначились її зйомки для Playboy: там сексапільна Даша Астаф'єва постала без макіяжу та в епатажному образі. 

Не менш гарячою виявилась і звичайна фотосесія зірки, яку провів киянин Nick Yashika. Даша Астаф'єва постала у нюдовому бюстгальтері та бікіні. Такий, здавалося б, звичний образ вона доповнила чорними крилами, які чуттєво тримала в руках.

Зима далеко. Просто повірте мені,
– написала під фото Даша Астаф'єва. 

Сексуальності зйомці додавало не тільки вбрання, але й пози, які обирала одна з найепатажніших представниць українського шоу-бізнесу. На знімках Даша Астаф'єва грайливо вигиналась, показуючи струнку талію та пружні сідниці. 

Відомо, що сексапільні знімки Даша Астаф'єва зробила для Piskunov Art. Художник Сергій Піскунов створив приголомшливу картину з попереднього фото співачки. Результати своєї роботи він показав у мережі.