Потерпіла Зоя знає про змій усе, адже працює герпетологом. Гадюка вкусила жінку вдруге за десять років роботи. Хоча її професія зводить зі зміями щодня, проте на гадюку Нікольського натрапила випадково. Говорить, що якби не смикнула рукою, то змія б не напала й не вкусила б за палець.

Зоя пояснює, що її робота зобов'язує знати, як діяти, коли стався форс-мажор і напала будь-яка змія. Проте цього разу організм відреагував анафілактичним шоком.

Потерпіла Зоя показує руку з укусом змії

В мене була сильна втрата тиску. Я вже не могла встати та рухатися. При повторному укусі, як в моєму випадку, це було не тільки отруєння, а ще й анафілактична реакція,
– розповіла постраждала Зоя Бондаренко.

У районній лікарні Краснокутська Зої ввели необхідну сироватку й повезли до Харкова. На всі зміїні укуси в області реагує так звана "крилата швидка".

Крилата швидка

Літаки Цивільного патруля вилітають на відстань від 100 кілометрів. За три роки роботи пілотів це другий випадок такого порятунку.

Головний чинник – це час. Тобто навіть, якщо дорога гарна, то це займає мінімум півтори години. А в нас це зайняло 20 хвилин,
– пояснив пілот і керівник Цивільного повітряного патруля Юрій Покусай.

На борту літака Зої надавав допомогу Роман. Лікар вперше літав і раніше не мав пацієнтів зі зміїним укусом. "При таких отруєннях важлива кожна хвилина. Чим швидше ми зможемо ввести протизміїну сироватку та надати необхідну допомогу, тим менше ризику для різноманітних ускладнень", – розповів лікар Роман Ходарєв.

Гадюка Нікольського – це невеличкий плазун. Серпентолог Олександр Зіненко показав макет змії, яка вкусила Зою.

Макет гадюки Нікольського

Серпентолог Олександр Зіненко додав, що у дорослому стані гадюка Нікольського тотально чорна. Тільки кінчик хвоста може бути знизу жовтим. Це невелика змія, адже її найбільші екземпляри сягають розміром тільки до 90 сантиметрів. 

Що робити, якщо вкусила змія?Фахівці радять в такій ситуації знерухомити кінцівку. В жодному разі не висмоктувати отруту, не припалювати місце укусу та не накладати джгут. За можливості зробити фото чи запам'ятати, як виглядала змія. Це допоможе лікареві швидше зорієнтуватися, яку протиотруту вводити.
Головне правило – не чіпати плазунів, адже першими вони не нападають.

Однак, в наступному турі відбору українці поступилися команді Gambit Esports, тому команди переграватимуть матчі.

Правила "Епіцентру" припускають тай-брейки між командами з рівною кількістю перемог.

Які команди можуть поїхати на EPICENTER Major 2019?Зважаючи на те, що Gambit Esports виграла групову стадію в закритій кваліфікації до EPICENTER Major 2019 для СНД і пройшла на мейджор по Dota 2, другу путівку на міжнародний турнір між собою розіграють чотири команди – Natus Vincere, Team Empire, Winstrike Team та Virtus.pro.

Наближчі матчі.У першому турі плей-офф NaVi зіграють з Team Empire, а Winstrike Team зустрінеться з Virtus.pro. Матчі розпочнуться 17 травня о 13:00 і 16:00 за київським часом відповідно. Увечері переможці цих пар визначать першого фіналіста сітки.

Більше новин, що стосуються подій зі світу технологій, ґаджетів, штучного інтелекту, а також космосу читайте у розділі Техно

19-річний захисник готувався до поїздки на мундіаль у таборі молодіжної збірної, де і зазнав пошкодження задньої поверхні стегна.

Замість Миколенка головний тренер Олександр Петраков дозаявив 20-річного захисника "Карпат" Олега Веремієнка. Він виступає на правах оренди за друголіговий "Калуш".

Світова першість пройде з 23 травня до 15 червня. За результатами жеребкування збірна України U-20 потрапила до групи D, де зіграє зі збірними США (24 травня), Катару (27 травня) і Нігерії (30 травня).

Поєдинки збірної України транслюватиме телеканал "UA: Перший", а коментаторами матчів будуть відомі українські журналісти Дмитро Джулай та Денис Босянок.

Підписуйтеся на наш Twitterта Telegram

2019 рік знову буде дуже напруженим для виробника автомобілів Skoda. У нас вже є перші враження від водіння і повний тест нової Scala (незабаром буде опублікований на сайті auto.24tv.ua). Також цього року ми познайомимося з оновленим Superb і електричною Citiga. Але найцікавіше очікується в кінці цього року, коли буде оголошено про випуск нового, четвертого покоління Octavia.

У розпорядженні видання auto.cz виявилися живі фото Skoda Octavia IV покоління. Машину зняли на одній з чеських трас під час випробувань - камуфляжу по-мінімуму, а, значить, ми вже можемо зробити деякі висновки про дизайн майбутньої моделі!

Перше, що підтверджують фото – у новій Октавії не буде суперечливого рішення розділених на дві частини фар. Машина отримає оптику, що схожа флагманський Superb. Від нього ж їй дістануться і бампера. Решітка ж радіатора стане більш рельєфною, як у недавно представленої Scala. А ось ззаду головною родзинкою стане напис марки на даху багажника, яка прийде на зміну логотипу. З іншого боку, дизайнери роблять ставку на гострі краї – подивіться хоча б на характерний злам під кришкою багажника.

Двигуни без сюрпризів

Не слід очікувати новинок у гаммі силових установок, двигуни повністю відповідають нинішній палітрі концерну Volkswagen. Базовим стане літровий трьохциліндровий двигун, доступним чотирициліндровим буде 1,5, А 2.0 TSI буде найпотужнішим. Також його модифікації зарезервовані для спортивної версії RS.

Дизелі теж не забуті. Звичайно це 1.6 TDI і 2.0 TDI. Обрані двигуни отримають мікро-гібридну технологію з бортовою мережею 48 В. Версія CNG (газова модифікація заснована на двигуні TSI 1.5), безумовно, є однією з альтернатив, але також існує ймовірність появи гібридної і навіть електричної версії. Офіційна інформація що до двигунів буде доступна лише після презентації.

Англійський актор отримав чималу славу на зйомках серії фільмів "Сутінки" і довгий час екранний Едвард хотів позбутись образу вампіра. Тепер йому представили таку можливість – наразі ведуться переговори з режисером майбутнього фільму про Бетмена Меттом Рівзом. Про це повідомляє видання Variety з посиланнями на інсайдерські джерела.

Вихід нової стрічки слід очікувати 25 червня 2021 року, але через звільнення Бена Аффлека з головної ролі сценаристи перебувають в пошуку нового актора. За даними видання, угода поки що не завершена, але кандидатура Паттінсона вважається пріоритетною. Якщо сторони дійдуть згоди, вже влітку стартують підготовки до зйомок компаніями Warner Bros. і DC Comics, а в кінці 2019 року Роберт буде безпосередньо задіяний у зніманнях. В разі затвердження 32-річного Паттінсона на головну роль, він стане наймолодшим виконавцем ролі Бетмена на великому екрані. 

Варто додати, що один з найулюбленіших супергероїв вперше з'явився в Detective Comics №27 у травні 1939 року. Тому в ювілейний рік звістка про чергове перезавантеження стала чудовою новиною для всіх кіноманів.

30 років тому у Львові народилася одна з найважливіших в історії України громадських організацій – Студентське братство Львова. Це була перша справді незалежна студентська організація, яка вже через рік спромоглася організувати у Києві перший успішний Майдан, що ввійшов в історію України під назвою Революція на граніті. Сьогодні у студії ZAXID.NET LIVE двоє активних учасників тих подій – Маркіян Іващишині Ярослав Рущишин. Доброго вечора, панове.

Маркіян Іващишин: Привіт.

Ярослав Рущишин: Доброго вечора.

Маркіяне, ви є засновником. Скажіть, що стало поштовхом для створення Студентського братства?

Маркіян Іващишин:У той час вже якісь загальнонаціональні процеси відбувалися, зокрема у Львові, в Галичині. Я і мої товариші – ми були учасниками і Товариства української мови, і…

Власне, були такі громадські етнографічні різні…

Маркіян Іващишин:Там ще була УГС, де частина з нас була. Ну, і там все народжувалося. Тобто що ми якось відрізнялися серед тих всіх старших товаришів – напевно, за рахунок віку, сміливості, якогось такого чорно-білого сприйняття світу. Нас не все влаштовувало, ми були на той час значно радикальніші, більше спрямовані погляди в майбутнє.

Спочатку це було на журналістиці в університеті. Появилися ідеї, почали збиратися – і виникла ідея створити студентську організацію. В нас добрі взаємовідносини були з юнацькими організаціями Прибалтики, Польщі, Угорщини. Зрештою, в нас був приклад, що це потрібно, і яку вони місію виконали трошки раніше, ніж ми в своїх державах.

А чому саме братство? Що це?

Маркіян Іващишин:Ну, романтика.

Тобто СБ, наприклад, ніяк не пов’язане з… Ну, служба безпеки Бандери була, чи СБ УПА?

Маркіян Іващишин:Ні, ні.

На той час… Багато наших глядачів і читачів, молодших 30–35 років, очевидно, не розуміють, наскільки це було все серйозно. Існував комсомол, партія, КДБ. Ви не боялися створювати незалежну організацію, не підконтрольну тодішньому режиму?

Ярослав Рущишин:Я тут скажу, що, фактично, до того часу вже існувала активна організація в Політехнічному інституті. І коли вже до «Політехніки» почали приходити люди з інших вузів, коли ми почали досить сильно розростатися – тоді виникла потреба створити загальну організацію. І це не міське, а Львівщини: бо це був і Дрогобич, це було Рудно, це була семінарія тоді, це був сільськогосподарський – Дубляни. Тому це було Студентське братство Львівщини, створене 25 числа – якраз такий об’єднавчий з’їзд цього всього.

Мета створення – це що? Створити ще одну організацію, яка об’єднала б студентів? Бо ви згадали: існували й інші організації. Що саме ви закладали як мету діяльності Студентського братства?

Маркіян Іващишин:В братстві і в студентському русі України це завжди була суперечка – що має робити студентська організація? Вона має бути профспілковою організацією чи вона має бути громадсько-політичною? Допустимо, наша відмінність від Української студентської спілки – що для нас не головним був захист прав студентів. Тобто права студентів, федеральність вузів, право вибирати ректора – це був радше засіб для того, щоби можна було вільно творити, в тому числі і в громадському просторі.

Тобто це скорше виразник інтересів студентства, в тому числі і політичних?

Маркіян Іващишин:Так. Так загалом завжди стояло – незалежність України. Тобто на перших же зборах це було поставлено питання.

Ярослав Рущишин:І в цьому наша проблема була якраз. В нас завжди та дискусія була. Фактичною місією організації була незалежність України. І тому після того, як Україна сталася, і коли ми відчули, що загрози їй вже немає, в Студентському братстві пізніше пішли вже якісь такі рухи творення інших середовищ.

Це, до речі, цікавий момент. Бо справді Студентське братство було таке, як молодіжний праобраз Народного руху, де зібралися люди з дуже різними поглядами (як у Студентському братстві), а потім звідти виникли як ліберальні політичні діячі, так і крайні праві – Олега Тягнибока можемо згадати.

Ярослав Рущишин:Ба більше – зараз вони також всі дуже різні.

Звичайно.

Ярослав Рущишин:У різних партіях, в різних організаціях, і часом такі думки досить несумісні. Але це, власне, якраз гарно показує: коли є місія одна, яка всіх об’єднує, всі можуть працювати в одному напрямку – і це було ефективно досить. Оце це гарний приклад, який ми, до речі, хочемо зафіксувати в нас на нашій академічній частині, щоби мати змогу передати його молодим студентам, щоб ту динаміку якось викликати назовні.

Тобто говорити треба про те, що обговорювати мету, говорити про місію, про візію організації і так далі – це необхідно. Навіть дискутувати. У на взагалі таке поняття, як дебатна культура у Львові чи в Україні не надто присутня – нам треба її розвивати. Ми тоді це, скоріше, інтуїтивно…

Маркіян Іващишин:Ми дискутували, причому гостро.

Ярослав Рущишин:Але це глибоко було: боротьба за незалежність, батьки, отчина і так далі.

Маркіян Іващишин:Ну, це фундаментальні речі.

Ярослав Рущишин: І тому це була перша річ, однозначно, і заради того все відкладалося, ставалося на горло своїй пісні – і ми йшли вперед.

Ви добре згадали, що ви були об’єднані тоді, а потім розійшлися по різних політичних партіях, різних поглядах. Але чи в критичні моменти оці колишні члени Студентського братства – були приклади знову об’єднання, коли поставала якась загроза Україні? Коли от як зараз, у випадку з війною?

Маркіян Іващишин: Були. Комітет «За правду!» – це ж було об’єднання. Буквально через 10–12 років ми знову зібралися, колишні лідери студентського руху з теперішніми студентського руху вже різних організацій і створили той спільний комітет «За правду!» «Україна без Кучми». Для нас це близько було, бо Гія був наш товариш.

Ярослав Рущишин:А з іншого боку, нам не вдалося створити загальної української організації. Бо мета була – через два роки після заснування братства, відповідно, створити загальну українську організацію. Тобто формально, де-юре, ми її створили, ми провели ніби організацію – але вона не запрацювала, не було чогось такого, щоби...

Маркіян Іващишин: Тут проблема того, що ми не змогли зайти в політику.

А чому, до речі? Багато членів і учасників навіть першого голодування є в політиці, просто вони не становлять якоїсь єдиної сили.

Маркіян Іващишин:Мабуть, це стало особистістю і самореалізацією. Станом на 1990 рік, після голодування зокрема, де були прийняті наші вимоги Верховною Радою. А в 1991-му мали бути дострокові вибори. На той момент, я думаю, ми б зайшли як праобраз такого Фідесу угорського. Рух у майбутньому перетворився би в політичну силу – в партію чи якусь іншу форму.

А чому цього не сталося?

Маркіян Іващишин:Наші старші друзі разом з комуністами прийняли віковий ценз. І тут став моральний вибір, бо по віковому цензу з нас – я не знаю, чи навіть Славко міг би піти в Верховну Раду.

Я нагадаю нашим глядачам, що на момент голодування Маркіянові було 24, вам було менше 23-х навіть. І не можна було стати депутатом?

Маркіян Іващишин:Так. Був введений ценз – 22 роки. Багато хто з нас просто не проходив. І так тоді виглядало, що, може, я, Славко, двоє-троє людей. Але це тоді маленька зрада. З кимось іти – це не сила.

Вам тоді було трошки більше за 20 років. І ви організували в центрі ще радянської України на Майдані (тоді – площа Жовтневої революції, так?) перший успішний український Майдан. Вам хтось допомагав? Як це відбувалося? Як це вдалося?

Маркіян Іващишин: Та всі допомагали, люди допомагали. Якщо брати історично, то восени мав бути загальноукраїнський страйк. І в нас завжди було різне бачення, як робити проекти (маю на увазі політичні) – демонстрації, мітинги, ще щось. Ми якось думали трошки вперед. І ми всі собі подумали, знаючи, що страйк не вдасться. І так вийшло. Бо ми, напевно, єдині, хто мав досвід, як робляться стайки – що це довго, нудно, треба лупити в одну крапку.

Досвід який?

Ярослав Рущишин:У вузах.

Маркіян Іващишин:У вузах в нас перед тим були різні страйки.

Ярослав Рущишин: Так, ми багато страйкували до того ще.

Маркіян Іващишин: Тобто ми знали, що навіть Політехнічний підняти проти ректора – це отак-от не робиться. І в нас було переконання, що страйк не буде успішним. Ніби як подовження ми подумали – зробимо акцію свою. Питання форми – ми зупинилися на формі голодування.

Але це голодування потім теж переросло – ви підняли всі київські ВНЗ.

Маркіян Іващишин:Бо це засіб.

Ярослав Рущишин:Так, це засіб. Але як вони піднімалися... Ми бігали по тих вузах з гучномовцями медичними. Принаймні, то дуже тяжко давалося мені.

І як вас сприймали – як таких міських диваків?

Ярослав Рущишин:В першу чергу – як ворога. Але потім поступово-поступово ти показуєш свою жертовність, до тебе проявляється довіра поступова – що ти не маєш політичних якихось коротких цілей.

Маркіян Іващишин:Запліччя якогось.

Ярослав Рущишин:Бо нас справді не розуміють. Нас досі, до речі, західняків не розуміють на Східній Україні. Бо там зразу питання – «а ти чиїх будеш?» В нас горизонталь більше така, ми ростемо крізь асфальт і працюємо знизу догори. Тому ця наша організація досить не розумілася. Ми вже бачили навіть в пропорціях, коли вийшли на Майдан – 80 було з Західної України (більшість зі Львова) і 40 тільки з Центральної України. Там навіть зі Східної не було нікого.

Це говорить про те, хто якими методами ладен був боротися. Оскільки ми далеко, в нас не було грошей (ми бідося були страшна, це ж треба правду говорити), тому можна було вибрати тільки таку форму. Фінансувати поїздки до Києва людей – це було для нас дуже накладно.

А ви своїм коштом їхали?

Ярослав Рущишин:Перше – так. І я вам скажу, що власне довіра від людей проявилася десь на другий тиждень. Тоді вже побачили, що це не фарс, що це щиро, що це відверто – і тоді нам стало набагато легше. Люди почали допомагати.

Наскільки розумію, то такою першою вимогою декларованою – це щоби військову службу проходити виключно на території України. А потім додалися вже політичні вимоги – типу дострокових виборів, націоналізації майна комсомолу.

Маркіян Іващишин:Це вже трактування історії. Бо в нас завжди були різнобачення між Українською студентською спілкою, яка більше схилялася до профспілкової діяльності.

Переважно вона київська.

Маркіян Іващишин:А в нас зразу стояло питання непідписання союзного договору і дострокові вибори. І вже потім ця вимога, щоби служба була тільки на території України. Ми не думали, що Радянський Союз так швидко припинить існування. Ми собі думали: от буде прийняте таке рішення, появиться своє військо – появиться якась можливість, що військо десь-колись стане на сторону…

Ви тоді власне висували такі вимоги, які… Багато людей голодує. Голодування має, в силу фізіологічних причин, якийсь певний обмежений термін. Непідписання союзного договору, націоналізація майна партії – це дуже тривалі процеси.

Маркіян Іващишин:Це є рішення Верховної Ради. В нас тоді була парламентська держава, і це рішення Верховної Ради, які треба виконувати. Ця ухвала – вона ж, по суті, була підзаконним актом.

Фактично, тоді відставка Масола була таким очевидним досягненням.

Маркіян Іващишин:Це був тільки привід, сигнал, що вони погодилися. Бо можна було просто проголосувати. Ми зрозуміли, що, жертвуючи, ми також хотіли від них певної жертви. Не в буквальному розумінні – але жесту, що вони програли і вони погоджуються на цей процес, який закладений у цих вимогах.

Насправді всі питання тих вимог – вони були, голосувалися раніше чи пізніше протягом півтора року. Більшість не отримала продовження в реалізації державної політики – тобто вони були відмінені. На жаль, вони були відмінені, в тому числі, Народним фронтом. Як воно, Народний фронт тоді був, чи що?

Ярослав Рущишин:Народна рада.

Маркіян Іващишин:Демократична частина Народної ради. Також не підтримали тоді ні дострокові вибори – бо казали, що невчасно. Я думаю, то саме той ключовий момент, коли Україна не пішла…

Ярослав Рущишин: Це був рубікон.

Маркіян Іващишин:…не пішла тим шляхом, яким пішли наші західні сусіди, чи прибалти, чи ще хтось.

Ярослав Рущишин:Але я би хотів ще наголосити, що все-таки метою нашого відзначення 30-річчя є не акція голодування. Бо акція голодування буде за півтора року тільки. І ми хочемо все-таки показати цю динаміку студентську – що вона, відповідно, вартує чогось, що жменька небайдужих може щось зробити в цій країні, як було це тоді. І власне ту якусь динаміку передати молодим. Бо, принаймні, я не спостерігаю зараз такого дуже організованого студентського руху, який би хотілося бачити.

Відверто кажучи, його і немає.

Ярослав Рущишин:Я думаю, що є, просто неможливо надто глибоко в цьому… Але принаймні ззовні його не видно.

А в чому причина, як ви думаєте?

Маркіян Іващишин:Я тут трохи не погоджуюся, бо я був і завжди буду на стороні студентства. Студенти мають одне – в них загострене почуття справедливості. Історично, якщо ми будемо говорити про Майдан 2004 року, то ми завжди забуваємо, що перед тим був похід сумських студентів на Київ – вони перші отримали по голові. І це тоді вже урухомило… Ми тоді були якось дотичні до чорно-жовтої «Пори». Це також були молодіжні студентські організації. Та і «Пора» перша розбивала намети в 2004 році.

Ну, і в 2014 перші студенти пішли.

Маркіян Іващишин:Так само в 2014 році. Я не знаю, чи був би Майдан, якби студенти не… Цілком могло бути, що всі би ликнули то.

Так, фактично тільки після побиття студентів…

Ярослав Рущишин:Моє повідомлення не в тому. Моє повідомлення є в напрямі інституціалізації – щоби вони об’єднувалися, щоб вони творили громадські організації. Немає значення, за якими напрямами, не обов’язково політичними. Але це, власне, побудова громадянського суспільства вже знизу. Воно матиме гарантії, бо ці люди будуть рости і заходити потім у політику. І не тільки в політику – в політику, бізнес і так далі. І вони вже будуть саме такими. От, наприклад, все-таки погодьтеся, що в нас кепська ситуація з корупцією в вузах. Де студентські організації тут?

А ви спілкуєтеся? Студентське братство Львівщини існує досі, це жива організація. Ви спілкуєтеся з ними?

Ярослав Рущишин:Ми хочемо в суботу налагодити оцей діалог.

А, тобто це буде зустріч старого Студентського братства з новим?

Ярослав Рущишин:Там вони будуть. Одна панель виділена спеціально для них. Ми би хотіли, власне, зафіксувати минуле, але обов’язково вектор має бути на майбутнє. Бо подивіться: скористайтеся цією енергією, можливо авторитетом, можливо якимись порадами – і беріть це все і тягніть цю лямку.

Маркіян Іващишин:І, можливо, їм треба вже переглянути. Можливо, їм зараз буде доцільно власне профспілковою організацією, такого спрямування.

Ярослав Рущишин:Можливо, так.

Маркіян Іващишин:Свої треба, в першу чергу, права захистити. Вже ніби Україна є, а студентський період короткий, чотири роки: це воно є – і все. І за ті чотири роки можна зробити те, що можна зробити. Бодай би в себе вдома, в своєму вузі навести порядок: вирішити питання з корупцією, заставити викладачів актуальну освіту давати.

Мене один момент здивував, коли я перечитував, що там відбувалося. Ви почали голодувати тоді другого жовтня, а п’ятого жовтня до вас на переговори вже прийшов (через три дні) Леонід Кравчук – тоді фактичний керівник нехай радянської, але України. Прийшов, ви з ним вели переговори... Зараз можливий такий швидкий результат? Чи все-таки боротися за свої права студентам – це довго, нудно, ніхто на це уваги не звертає?

Маркіян Іващишин:Ну, слухайте. Наш перший страйк, який був дуже маленький. Це було в Політехнічному інституті, коли ректор Чугайов (чи як він тоді називався – я забув) – до нас приїхав з Києва Ігор Ткаленко на самокаті – він забрав самокат. Ми просто зібралися й пішли забирати той самокат – і ми ввійшли в конфлікт із ректоратом, з ректором, але це був також лідер комуністичний. Тобто будь-яка несправедливість будить певні процеси.

Самокат забрали?

Маркіян Іващишин:Забрали, так. Я приводжу такий приклад.

Ярослав Рущишин: Багатьох виганяли з вузів, треба було повертати.

Маркіян Іващишин:У випадку з Кучмою, з Кравчуком – він ж такий був, він прийшов, щоби зняти напругу. Бо намет голодуючих студентів не становив ще ніякої загрози. Загроза появилася тоді, і тоді з нами почали серйозно говорити, коли вийшли перші десятки тисяч на вулицю. І то ще були такі переговори, що просто ігнорували нас.

Але коли вже почали створюватися на нашу підтримку на фабриках, на заводах робітничі страйкові комітети: оце от, знаєш, «захистимо наших дітей» – отут вони перелякалися. Бо одне діло, коли студенти ходять – це не є зовсім небезпечно.

Ярослав Рущишин:Але й політична культура все-таки в Кравчука була трохи вища. Зараз би дійсно не прийшли на третій день.

Буквально хвилина лишається. Ярославе, ще, може, дуже коротко: як саме відбуватиметься святкування 30-річчя Студентського братства у Львові?

Ярослав Рущишин:Ну, найперше, це тиждень. І частину, яку ми назвали академічною, робимо в цю суботу. Фактично, це протягом цілого тижня мали би бути акції, які мали б робити різні члени Студентського братства чи організації в цьому напрямі.

Я можу говорити за суботу, де ми причетні до цієї організації. Це буде виступ професорів, які вивчали історично. Це буде Олексій Гарань, Ярослав Грицак, а також буде наш побратим Вахтанг Кіпіані, котрий збирав наші всі газети, які ми, до речі, в цій самій Прибалтиці колись друкували. І пізніше буде панель дискусійна. Будуть такі члени нашої організації, як Дещиця, як Паляниця, буде Ксенофонтов Олександр. Хочемо, щоб ми розговорилися і це все обговорили.

Де це буде?

Ярослав Рущишин:Це все на базі Католицького університету на Хуторівці.

А потім буде, я так розумію, неформальне святкування?

Ярослав Рущишин:Ні, пізніше буде чи не головна річ – це буде молодіжна панель. Де після цих двох, як я сказав, минулого, тепер давайте вектор намалюємо в майбутнє. Ми би хотіли, щоби ми викристалізували місію. Можливо, проговорили якісь питання, дали якийсь такий інтелектуальний поштовх. Боже упаси, ми хочемо уникнути такого батьківського погляду, впливу на це все – вони незалежні. Але є вже потенціал, ми маємо якийсь досвід – користуйтеся.

Маркіян Іващишин:Ну, і другий день буде в Театрі Заньковецької.

На жаль, ми вже і так хвилину перебрали. Нагадаю, що сьогодні у студії ZAXID.NET LIVE були засновники, організатори Студентського братства Львова Маркіян Іващишин і Ярослав Рущишин. Мене звати Олег Онисько, побачимося через тиждень.

Якщо Аллеров внесе заставу, то повинен бути приходити до слідчого на першу вимогу, нікуди не виїжджати та не спілкуватися зі свідками у справі, повідомив кореспондент 24 каналу.

Прокурори на засіданні суду заявляли, що, на їхню думку, Аллеров може переховуватися від слідства у справі. Тож просили обрати для нього запобіжний захід у вигляді 60 днів тримання під вартою або як альтернативу – 11 мільйонів гривень застави.

Прокурори також розповіли, що донька екс-командувача НГУ має подвійне громадянство і більшість часу проживає в Росії.Туди ж часто їздить дружина Аллерова. Тож у слідства виникає занепокоєння, що родичі екс-командувача НГУ багато часу перебувають у країні-агресорі.

Водночас адвокати Аллерова просили суд відпустити його під особисте зобов’язання або ж призначити мінімальний розмір застави.Аргументували це тим, що екс-командувач НГУ не може втекти до Росії, адже воював на Донбасі і в РФ йому загрожує арешт.

А ще захисники Аллерова підозру в незаконному заволодінні майном назвали службовою недбалістю. Мовляв, він неналежним чином проконтролював, як працюють його підлеглі.

Детективи НАБУ затримали Аллерова 14 травняпісля обшуків у приміщеннях "Укрбуду" та Нацгвардії. Окрім нього, затримали також гендиректора "Укрбуду" Олега Майбороду, та ще одну особу – її ім'я наразі не розголошують.

Всіх помістили до СІЗО та оголосили про підозри у привласненні, розтраті майна Нацгвардії в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб.

Що відомо про незаконне володіння майном Нацгвардії? У 2000 роках Головне управління внутрішніх військ МВС України (згодом його перетворили на ГУ Нацгвардії) та компанія-забудовник домовились, що на території колишньої військової частини на Печерську (центр Києва) зведуть житловий комплекс. У ньому Нацгвардія мала отримати 50 квартир та 30 паркомісць.

У 2016-2017 сторони уклали додаткові угоди, за якими Нацгвардія відмовилась від цих квартир та паркомісць в обмін на 65 квартир у будинку, який та ж компанія-забудовник зводила на околиці Києва (біля станції метро "Бориспільська").

Обмін не був вигідним для держави, оскільки вартість квартир в будинку на околиці Києва виявилась на понад 81 мільйон гривень меншою від вартості квартир, які мала отримати Нацгвардія.

Джерела повідомляють, що таке рішення Ковальчук прийняв після того, як Верховна Рада призначила дату інавгурації новообраного президента Володимира Зеленського, передає "Українська правда".

"У четвер було призначено дату інаугурації нового президента на 20 травня. Тож Ковальчук вирішив піти у відставку," – зазначив співрозмовник видання.

Проте, за його словами, Ковальчук йти з політики не збирається і розглядає кілька пропозицій щодо участі в парламентських виборах. На своїй посаді чиновник відповідав взаємодію АП з Кабінетом міністрів і регіонами.

Ірина Луценкопро свою відставку оголосила офіційно під час засідання паралменту. 

"Сьогодні фактично останній пленарний тиждень, закінчуються мої повноваження як представниці президента Порошенка в парламенті. Я сьогодні подала заяву президенту України Петру Порошенку з тим, щоб він звільнив мене з цієї посади", — заявила Луценко 17 травня. 

Хто ще залишив Адміністрацію Президента:

• 16 травня стало відомо Костянтин Єлісєєв, заступник голови Адміністрації Президента, що займався зовнішньою політикою, подав у відставку. Поки він лише написав відповідну заяву, щоправда найближчим часом її може узгодити ще чинний український президент Петро Порошенко;
• 11 травня Порошенко звільнив з посади заступника голови президентського секретаріату Олексія Філатова, який перебував на цьому місці з липня 2014 року. Філатов відповідав за правове забезпечення виконання конституційних функцій Президента України, зокрема у галузі судоустрою, за розробку та впровадження судової реформи, а також за представництво Президента України у судах.

Крім того, по завершенню своєї каденції Порошенко відзначився низкою кадрових змін – як звільнень, так і призначень:

• звільнив з посади командувача Нацгвардії Юрія Аллерова та призначив виконувачем обов'язків командувача Миколу Балана;
• призначив Олександра Сирського новим командувачем ООС;
• звільнив Артеменка з посади члена Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Новим членом Нацради став Володимир Горковенко, який раніше працював завідувачем відділу в Головному департаменті інформаційної політики Адміністрації Президента;
• звільнив керівника своєї охорони Юрія Федорова;
• призначив низку суддів Верховного суду.

Також у випуску:

Колишньому командувачу Нацгвардії Юрію Аллерову обирають запобіжний захід. Його звинувачують у тому, що він нажився на будівництві житла для військовослужбовців.

Російські найманці 13 разів відкривали вогонь по позиціях Збройних сил України. Внаслідок ворожих обстрілів один захисник загинув, ще один зазнав поранення.

На Житомирщині полями пронісся смерч. Буревій пошкодив 39 будинків та знеструмив дві вулиці. Очевидці встигли зафільмувати негоду на камеру.

Кароліна – Бостон 0:4 (0:0, 0:2, 0:2)

До цього матчу "Бостон" вів у серії 3:0 і, щоб зіграти у фіналі "Брюїнс" потрібна була тільки одна перемога. У першому періоді команди не забивали, хоча й мали декілька хороших нагод.

У другому періоді "Бостон" відзначився двічі, чим змусив "Кароліну" йти ва-банк. "Урагани" щастя біля воріт "Бостона" так і не знайшли й пропустили в останні 20 хвилин ще двічі.

Таким чином, "Бостон" переміг з рахунком 4:0 і виграв серію з таким же результатом.

У фінальному матчі "Бостон" зіграє з переможцем пари "Сах-Хосе" – "Сент-Луїс". Наразі в цій серії рахунок 2:1 на користь "акул".

Підписуйтеся на наш Twitterта Telegram

Так, 17 травня посли ЄС обговорили питання про видачу російських паспортів на окупованому Донбасі. Про це у своєму Twitter повідомив журналіст Рікард Йозвяк.

Сім держав-членів хочуть санкції. Вони доручили комісії вивчити можливість заборони на в’їзд до ЄС громадянам з цими паспортами,
– зазначив він.

Цікаво, що про покарання ініціаторів видачі російських паспортів на Донбасі не йдеться. Позиція деяких міністрів закордонних справ країн ЄС щодо покарання Росії неоднозначна: вони кажуть, що паспорти незаконні, але карати РФ не збираються. За впровадження жорстких санкцій проти Кремля виступили лише глави МЗС Естонії і Латвії.

Своєю чергою, нардеп і координатор "Інформаційного спротиву" Дмитро Тимчук повідомляє про труднощі, які виникли в окупантівіз незаконною видачею паспортів на Сході. Він також наголошує, що приховати їх наявність від української сторони не вдасться.

Видача російських паспортів на Донбасі: що відомо?24 квітня президент Російської Федерації Володимир Путін схвалив указ про спрощену видачу російських паспортів жителям окупованого Донбасу. Вже 1 травня Путін підписав ще один указ – про спрощений порядок отримання російського паспорта для окремих категорій громадян України. Цей спрощений порядок стосується українців з окупованого Криму.

Українська держава не визнаватиме такі російські паспорти своїх громадян. Окрім того, українців застерегли: держава знатиме, хто отримав фейковий паспорт Росії.

А новообраний український лідер Володимир Зеленський сказав, що має "ходи" для відповіді Москві на оформлення російських паспортів жителям окупованого Донбасу.

До попередньої коаліції депутатських фракцій "Європейська Україна" з 2014 входити фракції "Блоку Петра Порошенка", "Народного фронту", "Об'єднання "Самопоміч", Радикальної партії Олега Ляшка, "Батьківщини". Загалом – 302 нардепи. У 2016 році про вихід з коаліції оголосили фракції "Самопомочі", Радикальної партії і "Батьківщини", а тепер – і "Народного фронту".

Спікер парламенту Андрій Парубій офіційно заявив, що від 17 травня коаліція припинила своє існування. Також він оголосив про початок перемовин для створення нової коаліції. Її мають сформувати протягом місяця.

Що означає вихід "Народного фронту" з коаліції?Якщо нову коаліцію не створять протягом 30 днів (до 16 червня), президент має право оголосити про розпуск парламенту і призначити дострокові вибори. Але це неможливо буде зробити менш, ніж за півроку до планових парламентських виборів.

Хто готовий увійти в нову коаліцію?

Позиція Радикальної партії

Радикальна партія Олега Ляшка готова брати участь в обговоренні питання про формування нової коаліції, заявив лідер політсили. Проте Ляшко готовий до обговорення формування нової коаліції лише за умови, якщо будуть враховані пропозиції партії. А це – зміна економічної політики, зокрема, зміни до Конституції, щоб земля належала селянам, а не була розпродана, підвищення зарплат і пенсій, справедливі ціни на газ, перегляд угоди з МВФ та інші.

Позиція "Самопомочі"

Фракція "Об’єднання "Самопоміч" не планує брати участь у формуванні нової коаліції (це 25 народних депутатів). Про це заявила віце-спікер парламенту Оксана Сироїд.

"Самопоміч" заявила про своє ставлення до коаліції ще в 2016 році. Ці люди кращими не стали. Навпаки – показали багато своїх неспроможностей. "Самопоміч" не бачить можливості вступати з цими людьми в коаліцію,
– пояснила Сироїд.

Позиція "Блоку Петра Порошенка"

У фракції БПП наразі не висловилися чітко, чи планують входити до нової коаліції. Проте голова фракції Артур Герасимов заявив, що в БПП готові і до строкових, і до дострокових парламентських виборів.

Головним завданням фракції БПП тепер є забезпечення незворотності курсу України на вступ до НАТО, Євросоюзу та курсу на захист держави від агресора, додав Герасимов.

Хочу наголосити, що рішення "Народного фронту" вийти зі складу коаліції є правом цієї фракції. Головне – все має відбуватися у чіткій відповідності до законів України та Конституції,
– сказав голова фракції БПП.

Новина поступово доповнюватиметься…

Цінність детектора брехні спростована на його батьківщині – у США. Відомий психолог і психіатр Девід Лікен першим провів наукові дослідження з поліграфом в 1974 році.

Чому поліграф не працює?

Детектор брехні не тільки не виявив винних – гірше: апарат дав багато хибних позитивних результатів, тобто звинуватив невинних.
"Псевдонаука", – наголосив Лікен, який більш ніж по 50 справах в судах протестував проти використання результатів дослідження на детекторі брехні як доказ.

Його виступ перед Американським Конгресом призвів до того, що в 1988 був прийнятий Закон про захист працівників від досліджень на поліграфі. З того часу приватні підприємства не мають права обстежувати своїх співробітників на детекторі брехні, але американська влада продовжує це робити.

Фізіологічні параметри, заміряні апаратом, нічого не значать: людина, яка боїться незаслужених звинувачень, буде пітніти так само сильно, як людина, яка боїться викриття.

Також варто розуміти, що ефективність поліграфа неможливо перевірити за допомогою подвійного контрольованого експерименту, як це робиться, наприклад, в медицині. Адже поліграф лише фіксує фізіологічні показання, а висновок про те, бреше людина чи ні, робить вже сам поліграфолог. А людям властиво помилятися, навіть якщо вони цього не хочуть.

Коли поліграф може бути корисним? 

Більш корисним один з варіантів поліграфа, який заснований на виявленні спогадів, також має назву "тест прихованої інформації" (Concealed Information Test). Ним перевіряють чи володіє досліджувана особа інформацією, яка відома тільки злочинцеві та поліції.

Підозрюваному пропонується низку питань. Наприклад, ви показуєте п'ять картинок із зображеннями вогнепальної зброї або картинки із зображеннями автомобілів певних кольорів. Ідея полягає в тому, що обвинувачений, який теж підключений до поліграфа, дасть іншу фізіологічну реакцію, коли впізнає картинку із зображенням предмета, що має відношення до вчинення злочину.

Поліграф не вважають доказом у сіді в більшості країнах

При цьому ймовірність звинувачення невинної людини при одному питанні становить 20%. А при використанні п'яти питань, коли ймовірності перемножуються, становитиме менш як 0,03%.

Також поліграф – це відмінний спосіб залякати людину або ввести її в оману. Наприклад, при прийнятті на роботу він дуже добре відлякує нечесних або несерйозних кандидатів. Люди дізнаються, що буде поліграф, який "неможливо обдурити", і ті, у кого є "скелети в шафі", не приходять на співбесіду, звільняючи місце чесним і цілеспрямованим.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров'я.

Як і обіцяли музиканти, вихід нової платівки відбувся 17 травня. Щоправда, за два дні до релізу невідомі злили новий альбом в мережу. Відомо, що альбом з'явився на російському ресурсі rutracker. Одразу ж після цього правовласники заявили про видалення нового лонгплея, який порушував авторські права.

В безіменний альбом увійшло 11 хітів – Deutschland, Radio, Zeig dich, Ausländer, Sex, Puppe, Was ich liebe, Diamant, Weit weg, Tattoo, Hallomann.

Два з них – Deutschlandі Radio– раніше були представлені у відеокліпах, а Zeig Dich– у короткій демо-версії. Також музиканти Rammstein місяць тому зняли короткий відеотизер до альбому, зйомки якого відбулись в Херсоні.

Rammstein показали площу у Херсоні у тизері нового альбому: дивіться відео

Послухати пісні з альбому Rammstein і весь каталог групи можна на сервісах Apple Music, Spotify, Amazon Music, iTunes Store та Deezer. Варто додати, що останній хіт Rammstein під назвою Liebe ist für alle da вийшов ще у 2009 році. 

Про це інформує телеканал "Футбол 1".

Крім зміни назви, до порядку денного також буде включено питання затвердження нового статуту організації, а також застосування в наступному чемпіонаті України системи VAR. Фінансування впровадження VAR в українському футболі хоче взяти на себе ФФУ.

Тут доводиться підставляти плече і допомагати нашим клубам в цій системі.VAR оплачує ФФУ? Так. Ми повністю взяли це на себе. Це рука допомоги нашим партнерам із Прем'єр-ліги, щоб наші клуби вже з наступного сезону могли користуватися VAR,
– сказав президент ФФУ Андрій Павелко.

Також зазначається, що ідея перейменування ФФУ була повністю схвалена в УЄФА, яка раніше отримала запит на такий крок від керівництва українським футболом.

Що таке VAR?
Система відеодопомоги арбітрам (скорочено VAR або відеопомічник арбітра) – це технологія у футболі, що дозволяє головному арбітру приймати рішення у спірних моментах матчу за допомогою відеоповторів. Офіційно включена в Правила гри в футбол у 2018 році після серії випробувань на міжнародних турнірах. Наразі VAR використовують у Німеччині, Італії, Іспанії, Франції та інших країнах.

Підписуйтеся на наш Twitterта Telegram

"Рома – Шахтар? Я опинилася між двох вогнів"

– Соломіє, хтось вболіває за Ліверпуль, а хтось – за Барселону, МЮ чи Баварію. Ваш вибір – Рома. Чому саме цей клуб, який не має такої розкішної колекції трофеїв?

– Все дуже просто. Мій чоловік – із Риму. З раннього дитинства він уболівав за Рому. Його захоплення та пристрасть передалися й мені. Підтримую Рому вже близько 10 років. Якщо наша улюблена команда грає у середу або неділю – все. Усі прикипаємо до трансляції, або, якщо це домашній матч, йдемо на Стадіо Олімпіко.

Коли була маленькою, то вболівала за київське Динамо. Тобто, футбол для мене – це не щось таке, що прийшло разом із чоловіком. Недівоче захоплення супроводжувало мене практично все життя.

– Як ви познайомилися зі своїм чоловіком?

– Із Роберто я познайомилася дуже давно. Навчалася у львівській спеціалізованій школі з поглибленим вивченням французької мови. Щороку нам організовували поїздки у Францію. Останні кілька днів цього турне ми провели у Парижі. Там, у готелі, доля звела мене із Роберто.

Потім у нашому спілкуванні на деякий період настала пауза. У ті часи про інтернет можна було лише мріяти, тож ми листувалися поштою. Коли з'явився Facebook, я Роберто швиденько відшукала. Списалися, побачились...

– Перший похід на матч Роми вам запам'ятався?

– Чесно кажучи, це вже призабулося. Якщо не помиляюся, Рома приймала клуб із Греції і перемогла у тому товариському матчі. Не знаю, чи бували ви на римському Олімпіко, але це не найкращий стадіон у плані розташування трибун щодо футбольного поля. Зате там – чудова атмосфера.

– Вболіваєте так само пристрасно, як італійські тіфозі?

– На стадіоні – безперечно. Там – відповідна атмосфера. У мене є футболка і "роза", неодмінні атрибути підтримки улюбленої команди. Я – суперфанат (Усміхається).

– Не так давно Рома перетиналася у єврокубках із Шахтарем. Можливо, серце наказало вам підтримувати клуб із батьківщини?

– Ох, я тоді опинилася у непростій ситуації – між двома вогнями. Тому вболівала за Рим, але й українській команді симпатизувала.

– Кого з українських родичів або друзів ви вже завербували у вболівальники Роми?

– У мене тут є один знайомий, проте він вболіває за Мілан. Пригадую, якось поїхали утрьох на матч на Сан-Сіро. На трибунах, звісно ж, розділилися: знайомий топив за "россонері", а ми з чоловіком – за Рому.

"Чекаємо Лужного, а якщо побачимо Анрі, не повіримо – якийсь "лівий" чувак". Чим живе фан-клуб лондонського Арсенала

Виникла смішна ситуація, коли перед поєдинком ми пішли перекусити в піцерію. На нас із Роберто були футболки Роми, а приятель – у своїй, міланській. "Тут нам і капець", – подумалось мені. Підійшов офіціант: "Ви готові зробити замовлення?" Подивився так і додав, киваючи на нашого приятеля: "А той хлопець у гівняній футболці щось буде?" (Сміється). Офіціант виявився уболівальником Роми.

– Справді, в Італії можна вскочити у халепу, опинившись не в тому районі чи компанії. Найпринциповіший суперник Роми – це Лаціо. Пригадується щось екстраординарне?

– Та я б не сказала, що тіфозі Лаціо якісь небезпечні. За моїми спостереженнями, значно більша напруга панує між Римом та Неаполем. Звичайно, як і для всіх італійських клубів, дербі – дуже важливе.

У родині мого чоловіка навіть існує поділ за симпатіями. Хтось вболіває за Рому, хтось – за Лаціо, а дехто – навіть за Ювентус. Це – наш племінник. Його дідусь та бабуся по одній лінії підтримують Лаціо. По іншій лінії – Рому. Перетягували онука до своїх таборів, як могли. А він пішов у школу і обрав "Стару синьйору" (Сміється).

"Мессі? Нам потрібен хтось агресивніший"

– Цей сезон у виконанні вашої улюбленої команди далеко не найкращий. Рома навіть ризикує пролетіти повз єврокубки. Чому так сталося?

– По-перше – зміна головного тренера. У Ді Франческо не клеїлося, тож в останній момент прийшов Раньєрі. Мабуть, керівництву клубу потрібно було робити кадрові зміни трохи раніше.

– Клаудіо Раньєрі найбільше прославився тим, що привів скромний Лестер до чемпіонського титулу в АПЛ. Але у Римі він далекий від повторення прекрасної спортивної казки…

– Нашій команді потрібен більш суворий та вимогливий тренер. Гравцям належить регулярно давати, перепрошую, копняків під зад, бо, на мою думку, вони недостатньо тренуються і викладаються на полі. Мені в цьому плані значно більше імпонував Лучано Спаллетті, колишній наставник Роми. Він тримав дисципліну.

Розумієте, проблема ще й у тому, що клуб продав багатьох провідних гравців. Один лише Мохамед Салах чого вартий! Подивіться, як потужно він виступає за Ліверпуль. Його трансфер в АПЛ був не найкращим рішенням керівництва Роми.

– А ще, мабуть, варто враховувати закінчення епохи Великих. Імператор Тотті пішов 2 роки тому, Де Россі прощається із клубом зараз. Чи сумно вам від цього?

– Римляни не особливо люблять Де Россі. Чому? Він – дуже посередній гравець.

– Але ж яке у нього серце! Він був справжнім патріотом Роми…

– Справжнім патріотом Роми був Франческо Тотті. Про нього мріяли практично всі топові клуби Європи, але він стояв на своєму: "Хочу грати лише у Римі". У Де Россі – інша ситуація. Його банально ніхто не хотів купувати. Тож для мене більшим патріотом клубу є Алессандро Флоренці, наприклад.

– "Коли бачу, як молодий футболіст проводить пряму трансляцію в Instagram перед матчем прямо з роздягальні, мені хочеться взяти бейсбольну биту і вибити йому зуби". Це, напевно, найвідоміша цитата із брутального надбання Де Россі. Ви й тут не схвалюєте його позицію?

– Я вважаю, що Де Россі повинен був демонструвати приклад, насамперед, своєю грою. Але, на жаль, у гру він інвестував недостатньо. Тотті навіть тоді, коли йому було під 40, біг за кожним м'ячем. А от Де Россі інколи повністю випадає з гри – навіть не скажеш, що він присутній на полі. Буває, що припускається таких помилок, які стають для Роми фатальними. Щоправда, зараз, коли Даніеле прощається з клубом, негоже акцентувати свою увагу лише на негативі. Були у його виконанні і хороші моменти – це потрібно визнати.

– Уявімо, що ви – головний бос Роми і маєте достатньо грошей для серйозних трансферів. Кого б хотіли бачити у своїй команді?

– Моєму чоловікові подобається один український футболіст: "Було б непогано, якби він грав за Рому". Цей футболіст – Євген Коноплянка. А ще я б купила Луїса Суареса. Мессі? Ні, нам потрібен хтось агресивніший (Усміхається). Непоганий варіант – Ярмоленко. Він високий і технічний.

– Наскільки ваш Роберто обізнаний із українським футболом?

– Не особливо. Найбільше Роберто знайомий із Коноплянкою. Раніше захоплювався грою Шевченка за Мілан. І нехай український форвард виступав за конкурентів, його виступами неможливо було не захоплюватись.

– В інтерв'ю для "Футбол 24" Шевченко розповідав, що українці та італійці дуже схожі у багатьох речах. Ви також це помітили?

– Так. Ми схожі за темпераментом, звичаями, побутом. В італійців значно більше спільного з українцями, ніж з тими ж французами, наприклад. Ми – емоційні та щирі. Можемо запросити додому на гостину, накрити стіл, повеселитися.

"Якби я робила інтерв’ю із Тотті…"

– Розкажіть про себе. Ви, якщо не помиляюся, закінчили факультет журналістики?

– Саме так.

– Чому запитую… Маючи відповідний диплом і, вочевидь, хист до журналістики, знаючи італійську мову і вболіваючи за Рому, вам ніколи не спадало на думку записати інтерв’ю із своїми улюбленцями?

– Ох, я чомусь ніколи не замислювалася над таким варіантом. Чудова ідея! (Усміхається). Хоча я, мабуть, журналіст "не до кінця". Тим паче, згодом здобувала ще й іншу освіту.

– Ситуація: у вас є можливість поставити три запитання самому Франческо Тотті. Якими вони було б?

– 1) Що він думає про сьогоднішній стан команди? 2) Чому не хоче стати головним тренером Роми? 3) Який його найбільш пам'ятний момент у футболці рідної команди?

"Я називаю себе bandiera". Правила життя Франческо Тотті – Імператора Риму

Раніше я працювала в УЄФА. І саме в той день, коли до нас приїжджав Тотті, я відпочивала. В останній момент попросили колегу помінятися змінами, але вона відповіла, що це неможливо.

– Напевно, ця дівчина також була фанаткою Тотті…

– Я думаю, вона навіть не знала, хто це такий (Сміється).

– У чому полягала ваша співпраця з УЄФА?

– Організація потребувала людини, яка вільно володіє кількома мовами. Я була хостес, працювала на умовах тимчасового контракту. Коли в аеропорт Женеви прибували на жеребкування представники різних команд, належало їх розподіляти, вручати їм привітання і програмки.

Одного разу мені поталанило побачити живу легенду Роми – Себіно Нелу, захисника нашої команди 80-х. Приємно було перетинатися з представника українських клубів – вони дуже раділи, що зустріли співвітчизницю. Зараз можу про це лише згадувати, бо працюю у зовсім іншій сфері.

Сторінка автора у Facebook

У САП посилаються на повідомлення у ЗМІ, згідно з якими Лещенко систематично отримував "мільйонні хабарі від підприємця за лобіювання бізнес-інтересів".

Народний депутат уже відреагувавна резонансне провадження проти нього. Справу про хабар у вигляді квартири Лещенко назвав "трагіфарсом" і намаганням генпрокурора Юрія Луценка та його заступника, керівника САП Назара Холодницького втриматись за посади.

Нерухомість 24 нагадає, чому купівля народним депутатом квартири у центрі Києва свого часу викликала резонанс у суспільстві та медіапросторі.

Що відомо про елітну квартиру Лещенка?

У вересні 2016-го стало відомо, що колишній журналіст, а нині депутат Сергій Лещенко придбав квартиру площею майже 200 метрів квадратниху новобудові в самому центрі Києва. Тоді в мережу потрапили документи, в яких було вказано, що вартість покупки майже 7,5 мільйонів гривень.

Лещенко пояснював, що частину коштів на цю недешеву покупку йому вдалось заощадити. Половину суми йомупозичила власниця інтернет-видання "Українська правда" Олена Притула, де до того як стати депутатом Лещенко працював заступником головного редактора. Решту суми доклала його наречена, а тепер дружина Анастасія Топольська, яку більше знають як DJ Nastia.

Сергій Лещенко і його дружина Анастасія Топольська//Фото: Facebook Сергія Лещенка

За адресою Івана Франка, 11 у центрі Києва розташований новий житловий комплекс клубного типу, де продають 2-, 3- та 4-кімнатні квартири. Вартість метра квадратного тут, згідно з даними сайтівз продажу нерухомості, зараз коливається в межах 1600-2500 доларів за квадрат.

Метр квадратний в елітному ЖК в центрі Києва нині коштує від 1640 доларів//Фото: nv.ua

У грудні 2017-го Лещенко показував журналістам відому квартиру, де не було ще жодного ремонту, лише порожні стіни. У новому помешканні дружина нардепа задумала облаштувати музичну студію.

Топольська на фоні порожніх стін у їхній спільній з Лещенком квартирі//Фото: nv.ua

Лещенко показав журналістам квартиру за 7,5 млн: дивіться відео

У деклараціїпро доходи нардепа за 2018-й вказана квартира площею 192 метри квадратніу Києві. Зазначено, що вона була придбана за 7,55 мільйона гривеньу вересні 2016-го. Зареєстрована вона на Сергія Лещенка, але зазначена як спільна власність (по 50%) з Анастасією Топольською.

Свого часу у 2017-му Лещенко з тоді ще нареченою Анастасією Топольською показували, як виглядає орендована ними трикімнатна квартира у хрущовці.

Квартира, яку винаймали Сергій Лещенко з дружиною: дивіться фото

Усі фото: nv.ua

У четвер, 16 травня, визначилася друга десятка виконавців, які виступатимуть у фіналі Євробачення-2019. Відтак за результатами першого півфіналу, у якому виступали 17 країн, 10 з яких – пройшли до фіналу, та другого півфіналу пісенного конкурсу, де 18 країн представляли свої пісні, а 10 з них увійшли до фіналу, сформувався порядок виступу всіх учасників Євробачення. Автоматично до фіналу потрапляє представник Ізраїлю на правах господаря.

Після обох півфіналів організатори визначили порядок виступів у  гранд-фіналі. Почерговість виступу запропонував продюсер Крістер Бйоркман, який затвердив керівник Європейської мовної спілки та керівний орган конкурсу від імені усіх 41 учасників. 

Євробачення-2019: порядок виступів усіх учасників

1. Мальта

2. Албанія

3. Чехія

4. Німеччина

5. Росія

6. Данія

7. Сан-Марино

8. Північна Македонія

9. Швеція

10. Словенія

11. Кіпр

12. Нідерланди

13. Греція 

14. Ізраїль

15. Норвегія

16. Великобританія

17. Ісландія

18. Естонія

19. Білорусь

20. Азербайджан

21. Франція

22. Італія

23. Сербія

24. Швейцарія

25. Австралія

26. Іспанія 

Нагадаємо, що прямий ефір фіналу ви зможете дивитися на нашому сайті в суботу, 18 травня, о 22 годині за київським часом. Також трансляція Євробачення буде доступна на офіційному YouTube-каналі пісенного конкурсу.

Коли дивитися Євробачення-2019

Так, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Нацполіції щодо не проведеннявсіх заходів задля забезпечення захистунацбезпеки та не протидії організованій злочинностіособами, які обіймають політичні посади і які, на думку позивача, могли вчиняти корупційні злочини.

Серед третіх осіб, окрім президента Порошенка, спікера парламенту Андрія Парубія та прем’єр-міністра Володимира Гройсмана зазначено понад 50 прізвищ народних депутатів президентської фракції, більше ніж 40 членів уряду, голова правління НАК "Нафтогаз України", а також судді Верховного Суду і члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Загалом 180 третіх осіб.

У повідомленні суду мовиться, що справу розглядатимуть у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників.

Про це 24 каналу розповів виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Олександр Леонов.

За його словами, НФ розраховував, що коаліції не буде. І формально народні депутати не несуть відповідальність за дії Кабміну. Відповідно, парламентарі можуть діяти в режимі передвиборчої кампанії. Приємний додаток то того, що не можна достроково розпустити парламент.

Політолог зазначає: згідно Конституції, президент не може розпустити парламент за півроку до кінця його повноважень. Тобто після 28 травня не можна достроково припиняти повноваження Верховної Ради.

Після того, як спікер Парубій оголосить про вихід Народного фронту, він одразу призначить 30 днів для формування нової коаліції. Тобто, якщо буде указ президента Зеленського про розпуск парламенту, він буде з правової точки зору сумнівним. Народні депутати зможуть його оскаржити в Конституційному суді,
– зауважує Олександр Леонов.

Хто входив до коаліції?Коаліція депутатських фракцій "Європейська Україна" була заснована 27 листопада 2014 року. В її складі були фракції "Блоку Петра Порошенка", "Народного фронту", "Об'єднання "Самопоміч", Радикальної партії Олега Ляшка, "Батьківщини". Загалом у її складі були 302 нардепи. Через певний час фракції "Самопомочі", Радикальної партії і "Батьківщини" заявили про вихід з коаліції.

Новообраному президенту Зеленському після розпаду коаліції буде ще важче говорити з Верховною Радою. НФ показав, що Зеленський потрапив у вищу лігу і тут складно. Відеозвернення не працюють. Треба робити конкретні дії, – говорить Леонов.

Про що заявив Народний фронт?Фракція "Народний фронт" заявила про свій вихід з парламентської коаліції "Європейська Україна". За словами голови фракції "Народного фронту" Максима Бурбака, коаліція виконала свої завдання. Закладено фундамент сильної і успішної України. І це – майбутнє. Треба будувати далі. Тому НФ виходить з діючої коаліції, і ініціює формування нової коаліції з новою порядком денним.