Чернівці

Чернівці – місто, у якому 13 років тому зародився День вишиванки. На честь свята тут є традиція – дарувати мініатюрні сорочки новонародженим малюкам. 

Вишиванки у синьо-жовтих кольорах і прикрашені тризубами. "Щоб дівчинка росла справжньою українкою. Щоб знала, що в неї є такий оберіг, є підтримка, опора та турбота. Хотів би, щоб вона була завжди у цій вишиванці була усміхнена і щаслива", – прокоментував один із співзасновників цього дня Михайло Павлюк.

На Буковині немовлятам подарували вишиванки

Львів

У Львові вже традиційно у вишиванки одягли античних богів. Нептун, Адоніс, Амфітріта та Діана красуватимуться у строях до п'ятниці. У вбранні є гуцульські мотиви, борщівський стиль.

У місті лева одягли у вишиванки статуї: фото

Одягли у строї й місцевих левів. Для найбільшого з них майстрині пошили мантію та оздобили її у стилі борщівської вишивки – чорними нитками.

А ще у місті створили вишиванкову карту України.

Карта, яка показує всю різноманітність українських вишиванок

Одеса

А в Одесі близько сотні правоохоронців, зокрема нацгвардійці та поліцейські, утворили святкову сорочку. Автомобілі вишукували у формі вишиванки, а особовий склад утворив орнамент.

Живу вишиванку зняли з повітря. Біля пам'ятника Дюку грав оркестр Національної гвардії. Таке дійство зібрало чимало захоплених глядачів.

Дивіться відео: як поліція Одеси влаштувала флешмоб до Дня вишиванки

Вінниця

Вінничани також долучилися до всесвітньої акції до Дня вишиванки. На вулицях міста 16 травня можна побачити багато різноманітних сорочок. А жінки додають у волосся аксесуари – маки або інші квіти, щоб підкреслити урочистість сьогоднішнього дня. Елемент українського національного костюму можна побачити на будь-кому, від найменшого до найстаршого.

А студенти Івано-Франківського коледжу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника влаштували перфоменс "Україно моя, вишиванко". Вони провели танцювальний флешмоб, у якому взяли участь 850 сіб.

Які вишиванки одягнули вінничани: фото

Івано-Франківськ

Франківчани теж не захотіли стояти осторонь цього свята. Там люди цілими сім’ями вбираються у національний одяг. Так, не зважаючи на похмуру і дощову погоду, в івано-Францівську можна побачити сотні людей у вишиванках та з усмішками на обличчях

Вишиті сорочки 16 травня одягнули франківські чиновники, судді, поліціянти, рятувальники, медики, вчителі, викладачі, студенти та школярі.

Які красиві вишиванки одягли жителі Івано-Францівська: фото

Закарпаття

У Мукачеві, що на Закарпатті, до Дня вишиванки влаштували флешмоб під назвою "Коло єднання". Жителі Мукачева, міський голова, директори шкіл, духовенство та школярі одягли вишиті сорочки, взялись за руки та встали навколо скульптурної композиції Кирилу та Мефодію.

Так, тримаючись, мукачівці заспівали гімн України.

Як пройшов флешмоб на День вишиванки у Мукачево: відео

Черкаси

Відсвяткували свято української вишиванки і працівники Черкаської міської ради. 16 травня вони разом із міським головою Анатолієм Бондаренком прийшли на роботу у вишиванках.

"Надзвичайно приємно сьогодні бачити велику кількість жителів нашого міста в українському національному одязі. Наша вишиванка – це генетичний код нації. У цей день хочеться побажати черкащанам не тільки яскравих кольорів на вишиванках, а й і яскравих барв у житті", – сказав міський голова.

 День вишиванки у Черкасах: фото

Окрім того, у Черкасах у національних строях планують влаштувати навіть велопробіг. З нагоди свята у багатьох інших містах проведуть вишиванкові марші.

Що відомо про День вишиванки?Всесвітній День вишиванкивідзначається щороку в третій четвер травня. Свято покликане популяризувати українську культуру і традиції. Вишита сорочка вважається одним з найбільш старовинних українських атрибутів. В історичних книжках можемо прочитати ствердження Геродота, який розповідав, що одяг скіфів був прикрашений вишивкою, а вони, як відомо, проживали на території сучасної України.

Кожен регіон України – незрівнянний у техніці виконання унікальних вишиванок. Кожна майстриня з різних місцевостей по різному використовували техніки вишивки, а особлива відмінність полягала саме в орнаментах. В кожній області можна прослідкувати свої, неповторні вишиванки.

Перша частина інтерв’ю з Антоном про зустріч з учасниками АТО, переїзд до Львова, травму, мрії дитинства, підтримку, вплив Андрія Демчука та особливість Паралімпіад – за посиланням.

Також про Антона Дацка читайте у спецпроекті 24 каналу "Паралімпійці. Феномен Духу"

Про віру

Для мене віра була великим мотиватором, хоча я не є догматичний християнин. Але коли читав Біблію, то віра мені подобалася як самомотивація. Один одному ми допомагаємо, і якась внутрішня віра в вищу силу, мусить бути щось таке. І це дає певну впевненість. Коли церква говорить, що теперішнє життя – це не є щось кінцеве, то ти з того не робиш велику проблему. Ти живеш за совістю. І якщо у твоєму житті ти потрапиш в аварію чи щось станеться, то ти не маєш ніякої втрати, бо це не є щось кінцеве. Але заодно мотивація, що твоє майбутнє залежить від тебе. Те, що ти будеш робити, від твоїх вчинків, від твоєї мотивації залежить те, що будеш мати завтра.

Це не треба доводити, бо те, що ми зараз думаємо, те, що ми зараз вирішуємо, воно впливає на наше майбутнє. І я такий мав характер, що не зважав на думку інших людей. Мені не було важливо, що на мене дивляться, що на мене щось сказали. І я поїхав на рекреаційні ігри і відчув, що, займаючись спортом, я стаю сильнішим, мені стає краще, тому для мене заняття спортом – це як мотивація, як повітря, як те, що потрібно. Коли я лінуюся, але лінуюся день, два і відчуваю, що мені стає погано – це мотивує вставати і йти в басейн. Але якщо ти можеш щось сьогодні зробити, то чому це не зробити? Треба йти до того.

Про харчування та веганство

Роки три тому я подивився один відеосюжет, в якому досить критично було показано наше життя. Під іншим ракурсом. Зокрема були сказані тези, що м’ясо взагалі для людського організму шкідливе. І це змусило задуматися і, мабуть, стало якоюсь переломною точкою. Раніше чув про різні моделі харчування, цікавився роздільним харчуванням.

В мене друг вже 10 років не їсть м’яса. Я сприймав це якось по-іншому. М’ясо – це для мене був образний продукт, воно мені як для спортсмена потрібне. Але на цей момент, коли я почув цю інформацію, в мене був такий період у стані здоров’я, що я відчував якийсь дискомфорт. Мені було важко. Після тренувань почав повільніше відновлюватися, кріпатура почалася, загальна втома, яку я відчував довший період. Не знав, що з цим робити. Були думки про те, що мені вже 33 роки, це вже, напевно, старість.

Після 30 років, дехто з моїх друзів спортсменів казав, що це вже друге життя починається. І ти повинен з тим змиритися. Мені було досить важко. А коли я почув цю інформацію, то задумався, що може дійсно варто спробувати, щось в тому є.

Вирішив, що спробую цілий рік їсти лише рослинні продукти, відмовлюся від всіх продуктів тваринного походження. Це не тільки м’ясо, це і молоко, яйця, все. Буду їсти овочі, фрукти, злаки, цільні зернові продукти. Мені дуже сподобалося.

Про те, що змінило харчування

Розкажу про еволюцію у своєму житті. Коли мені було 16 років, я був високий, вигнався вверх, за якесь там літо дуже сильно виріс. Грудна клітка в мене не встигла, нестандартно деформувалася. Ріст тоді був 183 см, вага близько 50 кг. Ну і тоді я комфортно почувався, все було нормально. Пізніше була травма. У 2008 році, коли я їхав на свої перші Паралімпійські ігри, я займався спортом вже 5 років, відносно не багато, то я важив 70-72 кг. Почав займатися, розвиватися. Звичайно, спорт дуже багато дає для людини, тому що ти набираєшся з кожним разом багато енергії.

На тих Паралімпійських іграх я зайняв 7 місце на рапірі, 10 на шаблі, але я постановив собі мету, що я можу більше. І мені треба працювати. Хотів досягнути кращих результатів, ніж 7 місце. Почав більше тренуватися, і до 2012 року, на наступних Паралімпійських іграх, я вже важив 67 кг. Організм сам підлаштовується під ті умови, в які ти його ставиш. Якщо я почав більше рухатися, енергійніше займатися, організм автоматично скинув тих 5 кг. І що б не робив, що б я не їв, організм сам скинув ті кілограми, які йому були зайвими.

З 2012 року по 2016 рік важив стабільно 67 кг, щоб я не робив. І от у 2016 році я вже зрозумів, що мені важко займатися спортом і треба щось робити: треба або кидати спорт, займатися фізкультурою або міняти щось. В 2017 році я переходжу на вегетаріанську дієту. Які зміни відбуваються в моєму житті? Я розумію, що після переходу в мене вистачає енергії.

До того як сісти на цю дієту, я займався раз в день тричі на тиждень. Але один день я був у Буську, один день я їхав до Львова, тренувався, вертався і на другий день я відпочивав, гуляв. Після того, як я змінив дієту, навпаки, збільшив свої тренування. Тепер тренуюся кожен день. І зранку ще ходжу на плавання або в зал, а ввечері в мене ще тренування. І мені це подобається. І організм скинув ще 5 кг. Зараз десь 60-62 кг. І я себе добре почуваю.

Наразі я їм яблука. Кожен день маю їсти фрукти. Не снідаю. В 12 годині їм фрукти, в 13 годині кашу або бобові чи овочі. Перший прийом їжі – це завжди фрукти. Другий прийом їжі – це може бути все, що завгодно, але стараюся їсти продукти рослинного походження. Ввечері після другого тренування – трохи фруктів, каші. Стараюся, щоб в 8 годині був останній прийом їжі, але жорсткого обмеження нема.

Наразі ще можу собі дозволити каву з солодощами, якщо дуже хочеться. Звичайно, стараюся не їсти щось з яйцями чи ще з чимось, але якщо там буде частина чогось, то нічого страшного. Після переходу на вегетаріанство стала кращою шкіра, зуби. Ця дієта мені дуже підходить. Більшість людей мають проблеми зі здоров’ям саме через неправильне харчування, особливо на свята.

Про свій день

Тренувальний день в мене зараз дуже класний, мені подобається. Прокидаюся, розрухуюся, і в мене о 9 годині басейн, зазвичай це виходить о 9:30. Хочу навчити себе прокидатися о 7 годині ранку, але не дуже це виходить. І тому замість 9 години, я о 9:30 іду в басейн. Якщо це не басейн, то я трошки довше відпочиваю і йду в зал о 12 годині. До того часу ще можна почитати, YouTube подивитися, відпочити. Пізніше в мене невеличка перерва після першого тренування. Це перекусити, погуляти, з кимось поспілкуватися, щось почитати і друге тренування, вже фехтувальне, о 4 годині вечора. Я тренуюся, це індивідуальний урок, робота в парах, мішень, фехтувальні бої. І все. Вечір, знову ж таки, вільний.

Перед змаганнями, особливо відповідальними, у нас навчально-тренувальні збори в Києві. І там все змінюється: в нас дворазові тренування, централізоване харчування і, в принципі, все те саме, тільки вже централізовано.

Про тренування в залі

Зі мною займається Сергій Колосов. Тренуємо верхній плечовий пояс, біцепси, трицепси. Коли він дає вправи, я не питаюся, що там качаю. Довго не займаюся, не можу сказати однозначно який вплив має на фехтування, став я повільніший чи ні. Але дуже великий позитивний момент, що укріплюється плечовий пояс і це дає витривалість під час поєдинків. Знову ж таки, те, що я закачую в залі, я компенсую перекладиною: підтягуюся і вишу на перекладині, й воно все розтягується. Ввечері є фехтувальне тренування, де всі швидкісні властивості м’язів відновлюються. Так воно компенсується: закачав, потім розтягнув. Я вважаю, що те, що я в залі качаюся, мені йде тільки на користь.

Про зміну тактики фехтування

Фехтування – це такий вид спорту, коли ти постійно пробуєш щось нове. Кожне тренування є індивідуальним, і в цьому тренери порівнюють фехтування з мистецтвом: ти постійно творчий. А коли суперники є сильніші за тебе, це вимагає від тебе подвійних зусиль. Коли ти твориш і тобі все виходить, то у своїй фантазії ти є більш впевненішим. А коли ти вже програєш, ти повинен підлаштовуватися під суперників і дійсно робити те, що буде ефективним в бою.

Про нестабільність у виступах

Це звичайна практика, коли ти тренуєшся, йдеш до вершини. В спорті є підйоми та є спади. Коли фехтуєш з кимось на рівних, то одного разу ти можеш виграти, іншого разу ти можеш програти. У спорті все може бути. Й чим ти професійніший, тим ти стабільніше виступаєш. Тому логічно, що на початку кар’єри я був нестабільний, а от з досвідом, з певним професіоналізмом, це все вирівнялося. І з 2010 року був такий період, що кожні мої змагання були з нагородою.

Зараз трошки спад, бо змінюється харчування, підхід, зброя. Але я думаю, що мій зоряний час ще настане.

Про тренування

У нас є Андрій Демчук, Валера Галій, він лівша, так само з Буська, Наталя Морквич, вона дуже швидка. У нас у Львові дуже гарне поєднання: 4 людини, й для повноцінного тренування це більш, ніж достатньо. Щоб організувати тренування з фехтування, треба чотири спортсмени. І то в нас зараз така ситуація, що Андрій травмований, він тренується тільки на шаблі. Наталка травмована, вона уроки бере в Андрія Віталійовича. Я не травмований, але оскільки Валері вирізали апендицит, то в нас була така ситуація, що вчора Наталка прийшла пів четвертої на тренування, отримала урок в Андрія Віталійовича. Я прийшов в четвертій, отримав урок в Світлани Миколаївни. Андрій прийшов в п’ятій годині – отримав урок в Віктора Миколайовича. Ми ніби всі разом, але й всі окремо.

Про створення баскетбольної команди

В нас проблеми з баскетбольною командою. Там був певний конфлікт інтересів, і команди нема, команда закрита. Дуже шкода, з задоволенням приходив декілька раз на тренування з баскетболу. Мені дуже подобалося. Тому що баскетбол – це динамічний вид спорту і в ньому ти більш розвиваєшся. Фехтування більш одностороннє, а баскетбол – двосторонній.

Про користування громадським транспортом

Мені подобається користуватися громадським транспортом. Звісно тобі треба знайти якихось дужих хлопців, які допоможуть сісти в автобус, які є не зовсім доступними. Але коли ти вже сів, ти ні про що не думаєш і насолоджуєшся подорожжю. Ти не прив’язаний до машини. Тому що пересування по місту створює певні обмеження: ти мусиш слідкувати за рухом, ти мусиш припаркуватися в певному місці. Це тебе ставить в певні рамки. В громадському транспорті ти більш розслаблений, більш вільний. Ти зайшов в один заклад, перейшовся до другого, взяв таксі якщо треба.

Про роботу на швейному підприємстві

Працював на львівському швейному підприємстві "Силует", за машинкою шив, робив певні операції. Десь рік я працював на цьому підприємстві, мені не дуже виходило, але це дало мені можливість закріпитися у Львові на певний час, коли мені треба було тренуватися.

Я спершу хотів поступати на менеджера по туризму в Кам’янець-Подільський технікум, але не вистачило мені такого стрижня. Мама сказала, що в Самбір ближче, тому я погодився. Туризм залишився в хобі, і я виношую плани розвиватися в цій сфері.

Про вплив Світлани Колесникової

Для спортсмена не є новиною, що участь тренера є дуже важливою. Сам по собі спортсмен не може досягнути успіху. В нашому спорті без тренера, якщо, наприклад, взяти людину з вулиці, їй дуже важко буде досягнути якогось результату. Щоб досягнути чогось, тебе хтось мусить навчити. І якщо ти приходиш і тебе ніхто не навчить, то те, що ти самостійно вивчишся за 20 років, то тренер тебе може навчити за півроку.

Тому якщо ми говоримо про результат, то не можна говорити лише про роботу спортсмена. Результат спортсмена – це також і результат тренера, бо спортсмен сам по собі нічого не може досягнути.

Про змагання зі здоровими спортсменами

В нас кожного року, завдяки Андрію Демчуку, є можливість поїхати на турнір у Франції. Там проводять такий комерційний турнір. Але основна ідея в тому, що фехтування є єдине, і там кожен бажаючий може сісти на фехтувальний візок та позмагатися за перше місце. Щоб якось зацікавити країни, бо це не офіційний турнір, там є певна матеріальна винагорода, щоб зацікавити інших фехтувальників. За перше місце дають 400 євро.

Але для мене, щоб виграти в такому турнірі, це майже нереально тому, що в класичному фехтуванні є два класи: А та B. B-клас – це такі як я, на візку, з травмою хребта, які погано володіють спиною. Клас А – це з ампутацією, ДЦП, які здоровіші, і в них може не бути ноги, може бути координація порушена. З ними змагатися мені набагато важче. Вони навіть чисто фізично багато хто мене переграють. Але на цих змаганнях всі зрівняються. І це додає додаткового шарму в змагання, царює дружня атмосфера. І ти змагальним азартом запалюєшся.

Зазвичай в Франції є здорові спортсмени, є дуже багато початківців. І з більшістю з них в мене проблем нема. Вони аматори, вони приходять на ті змагання, платять вступний внесок, щоб просто фехтувати з професійними спортсменами. Але для професійного здорового спортсмена, який топ-рівня, він сильніший за нашого топа. Конкуренція в здоровому спорті набагато вища. Тому для адаптації їм треба дуже мало часу. І, в принципі, були такі випадки, коли приїжджали здорові спортсмени і вони вигравали цей турнір. Але дуже часто виграють і паралімпійці.

Про виступи перед дітьми

Коли ти розказуєш цікаво про якусь річ, особливо, коли розказуєш про змагання, про нагороди чи країни, то діти дуже з захопленням ставляться. Діти запалюються, ти можеш передати їм частинку натхнення. Тому що будь-яка зустріч з молоддю – це мотивувати дітей щось робити. Мотивувати дітей займатися спортом, займатися мистецтвом, займатися якимось хобі. І в кінцевому результаті стати професіоналами в певній сфері. Це гарна ідея, з молоддю потрібно працювати, потрібно показувати їм приклад. І вони зможуть чогось досягнути і стати тими, кого від них очікують.

Про фільми, книги та музику

Люблю українську музику. Музика "Антитіл" дуже подобається зараз, пару пісень послухав і сподобались. Вони зараз стадіони збирають, у Львові не потрапив на їх концерт, може в Харкові вдасться піти послухати.

Мені подобаються фільми, наближені до реальних подій. Подобається дивитися те, що засноване на реальних подіях. Свого часу дивився серіал "Вікінги", історичний. Пізніше вийшли "Гра престолів". Але там вже закручено, тому щось таке фантастичне вже менш цікаве. Подобається подивитися на гру акторів, переживання, стосунки. Але, на жаль, зараз немає багато часу, тому нових серіалів мало дивлюся.

Зараз мене дуже вразили книжки Арнольд Ера "Живое питание". Мені важлива суть. Якщо є якась книжка, де розповідається, що треба робити, то мені важлива суть. Тому книжка Арнольда Ера "Живое питание" мені дуже зайшла. Зараз читав про ГМО, трошки там пропаганди є, щось повторюється, тому ще читаю, ще в процесі.

Про шаблі для нагород

В липні у Варшаві традиційно відбувається кубок світу "Шабля Квінського". Основною ідеєю та родзинкою турніру є те, що всім переможцям вручають шаблю Квінського. І от чотири рази я вигравав цей турнір, і в мене є чотири шаблі. Три з яких висять в мене вдома, одну я в залі залишив.

Про вищу освіту

Досягнув мети, яку ставив перед собою – закінчив бакалаврат. Щоб тренувати дітей, потрібна вища освіта. І в законі не говориться про те, це має бути бакалавр чи магістр. Мені бакалавра вистачає.

Вчився в Миколаєві. В мене був тренер з цього міста, який допомагав на шаблі. У 2012 році знайомий сказав: "Чого в Миколаїв? Іди до Львова". Я кажу: "Ну давай, але я знаю, що там не приймають людей на візках". Ми пішли в приймальну комісію університету, де нам сказали що приймати в університет фізкультури людей на візках – слід створити спеціальну програму, яка має бути затверджена Міністерством освіти. Але тоід цієї програми не було, і людей з інвалідністю не приймали. А в Миколаєві тренер пішов в приймальну комісію і йому сказали: "Та звичайно, нехай вчиться, приїжджайте, в нас є одна бюджетна ставка".

Про роботу тренером

Пробував займатися тренерською діяльністю, але, на жаль, не можу в повній мірі поєднувати. Пробував в Буську секцію відкрити. Було дуже складно поєднувати. Бо ти набираєш дітей, і щоб досягнути успіху, ти повинен весь час вести ту дитину. Навіть якщо ти на місці, то приходять діти, і якщо ти їх не зацікавлюєш, то вони відсіюються. А якщо ти пропадаєш на місяць, відповідно, вони відсіюються вдвічі швидше. І тому щоб вести повноцінну тренерську кар’єру, мені треба мати компаньйона на місці, щоб на час відрядження він займався б моїми спортсменами.

За кілька днів читайте на сайті Спорт 24 третю частину інтерв’ю з Антоном Дацком.

Спілкувались Станіслав Безушко і Христина Кобак. Публікація підготовлена за сприяння ГО "Освітній центр з прав людини у Львові"

За словами OnePlus, Роберт є найкращим втіленням філософії Never Settle і прагнення до самовдосконалення, шляхом якого рухається OnePlus. Про це повідомляє Mobiltelefon.

Дауні-молодший зазначив, що його завдання - допомогти молодій команді створити промо-кампанію, створену на принципах якості та майстерності. Раніше Роберт Дауні-молодший вже брав участь в подібних проектах, але тоді залучити зірку до співпраці змогла тайванська HTC.

Для молодої китайської компанії цей крок є важливим з точки зору подальшого розвитку і позиціонування себе та OnePlus 7 Pro в якості преміального продукту.

Я радий, що такий молодий бренд йде проти всіх на технологічному ринку. Я вже ознайомився з OnePlus 7 Pro, і увага до деталей в поєднанні з інноваційним дизайном дійсно вражає,
– зазначив Роберт Дауні-молодший.

Найближчим часом можна чекати відео із актором у головній ролі. Ну а OnePlus 7 Pro вже надходить у продаж в ключових регіонах світу.

Більше новин, що стосуються подій зі світу технологій, ґаджетів, штучного інтелекту, а також космосу читайте у розділі Техно

У нових змінах в ДБН щодо доріг загального користування буде введена норма щодо можливості використовувати таку дорожню розмітку на українських трасах. Це:

на 70% покращить видимість на дорогах у вечірній час
підвищить безпеку дорожнього руху

Світловідбиваючі вставки можна також використовувати для позначення острівців безпеки, пішохідних переходів та велодоріжок.

Що таке світловідбиваючі вставки?

Вони виготовляються з того самого світловідбиваючого матеріалу, що і катафоти на фарах автомобілів або велосипедів. І можуть вирішити проблему з підсвічуванням трас у нічний час.

Світловідбиваючі вставки VS люмінесцентна розмітка

Робити світловідбиваючі вставки набагато реальніше і дешевше, ніж передбачати люмінесцентну розмітку на трасах. Для прикладу, для розмітки 5-7 метрів дороги потрібно в середньому 1 кг люмінесцентної фарби або декілька світловідбиваючих вставок (від 1 до 4-5 штук). І це більш ніж в 2 рази дорожче. Навіть у Європі люмінесцентна розмітка не використовується настільки широко як світловідбиваючі вставки.

Технічні вимоги до їх проектування прописані у ДСТУ 4036-2001 “Безпека дорожнього руху. Вставки розмічальні дорожні. Загальні технічні вимоги”.

Зміни до ДБН В.2.3-4-2015 “Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво” розроблені ДП “ДерждорНДІ”, вже затверджені та будуть опубліковані найближчим часом. Вони вступлять в дію через 3 місяці після опублікування.

Так, днями новоспечений татусь принц Гаррі заговорив про батьківство під час свого візиту в дитячу лікарню в Оксфорді. Про це пише видання Daily Mail.

Чоловік Меган Маркл зізнався, що тепер він не уявляє своє життя без малюка.

Гаррі сказав, що звикає до дитини і до того, як Арчі вписується в сімейне життя. Гаррі запитав мене, як у нас проходив "період капризів", який у більшості дітей триває перші десять тижнів. Він сказав, що вони з Меган вже звикли до Арчі настільки, що він уже не уявляє, як раніше жив без нього,
– розповіла журналістам матір одного з дітей у лікарні.

Меган Маркл, принц Гаррі і їхній син Арчі / Getty Images

Додамо, що принц Гаррі був разом з дружиною під час пологів. А після народження він вийшов до журналістів, повідомивши, що мама та малюк є здоровими і це був його найчудовіший досвід у житті.

"Це найдивовижніший досвід, який у мене коли-небудь був у житті! Як будь-яка жінка народжує – це поза розумінням", – додав онук британської королеви Єлизавети II.

Перша заступниця голови ВР вже написала заяву, про це вона сказала 16 травня під час презентації звіту про свою діяльність на посаді уповноваженого Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях.

Водночас Геращенко подякувала чинному Президенту "за високу честь працювати в його команді протягом 5 років над цими важкими питаннями". Вона також зазначила, що залишається відкритою для нової влади. Потре потрібне перезавантаження членів мінської групи.

І в цьому контексті я вважаю, що важливо забезпечити тристороннє перезавантаження учасників мінських груп і від України, і від Росії, і від ОБСЄ, тому що від представників ОБСЄ, це моя позиція, це не позиція українського керівництва, я як учасник мінських груп вважаю, що перезавантаження має стосуватися всіх,
– наголосила Геращенко. 

Перша заступниця голови ВР також додала, що від координаторів ОБСЄ Україна чекає активнішої позиції і зацікавлення не лише в процесі, а й в результаті.

Що таке Тристороння контактна група?Уповноважена група представників України, ОБСЄ та Росії. Її створили як засіб для полегшення дипломатичного вирішення війни на сході України.Результат її роботи – мінські угоди. Це комплекс заходів, узгоджений на саміті в Мінську 11-12 лютого 2015 року лідерами Німеччини, Франції, України та Росії у форматі "нормандської четвірки" і підписаний контактною групою, що складається з представників Росії, України, представників самопроголошених республік з метою деескалації збройного конфлікту на сході України.

Домовленості складаються з безпекового і політичного блоків. Перші два пункти передбачають припинення вогню і відведення важкого озброєння сторонами конфлікту.

Про це повідомляє сайт "Інформатор Гроші".

Газоаналізатор був придбаний на зібрані городянами кошти, а вартість склала 112 874,4 грн.

"Інформатор Гроші" спробував розібратися, як використовується професійне обладнання, яке придбали на гроші платників податків, і чи врятує городян новозеландське диво.

На своїй сторінці в Facebookорганізація Save Dnipro розповіла, що в комплекті з основним приладом куплені сенсори NO2, SO2, O3 і H2S –останній призначений для вимірювання дрібнодисперсного пилу фракцій 2.5 і 10 мікрон. Це найбільш шкідливий пил, який при потраплянні в організм вже не виводиться.

В Україні не існує нормативів, які б регламентували його стан в повітрі, але європейські директиви говорять про те, що безпечної концентрації такого пилу не існує і в ідеалі треба прагнути до нуля. Взимку прилад використовувався в тестовому режимі – перевіряли стан повітря в торгових центрах Дніпра.

А зараз прилад вже на постійній основі прибув в Дніпро. Екологи-активісти обіцяють оперативно виїжджати з цим приладом за викликом громадян та реєструвати забруднення повітря. А ще Aeroqual використовують для валідації (в даному випадку повірки) економних датчиків вимірювання дрібнодисперсного пилу в повітрі, щоб переконатися, що вони працюють коректно.

Активісти планують зібрати цілу партію з кількох десятків домашніх датчиків і разом з учасниками форуму провести воркшопи з їх складання та настроювання.

Але найважливіше питання, що робити городянам, якщо прилад зафіксує забруднення? Йти до суду?

"Суд не прийме дані еко-активіста, який приїхав до вас за викликом з новозеландським приладом. Показання побутових приладів і громадського моніторингу українськими судами не визнаються в якості доказів. Вимірювання повітря, які визнають українські суди, можуть робити тільки 2 організації –Державна екологічна інспекція та Держпродспоживслужба.

Екологічна інспекція може проводити вимірювання повітря тільки на "трубі" –організованому джерелі викидів. Для цього є спеціальні методики, погоджені Постановами КМУ, і за ним можуть працювати тільки сертифіковані лабораторії. Другий важливий аспект моніторингу –це виміри санітарної зони підприємств або приміщень. Ці функції покладені були на СЕС, а зараз на Держпродспоживслужбу. Вона проводить вимірювання за скаргами і виступає позивачем в суді. Саме вона повинна здійснювати функцію контролю якості повітря в місті. А екологічна інспекція –на підприємстві. Важливо знати, що не можна довести, чиї ці викиди, якщо будинок знаходиться не в санітарній зоні конкретного підприємства, або факт впливу іншого підприємства і санітарні зони різних підприємств нашаровуються. Суд не прийме такі докази. Такі українські реалії", –пояснює автор статті.

"Але навіщо витрачати більше сотні тисяч гривень для того, щоб винайти вже винайдений велосипед?", –запитує автор.

"Наприклад, така мережа працює зараз в Івано-Франківську. Підлітки в минулому році розробили прототип станції моніторингу повітря. Заручившись підтримкою спонсорів, вони створили першу в Україні мережу онлайн-моніторингу стану повітря. Потім до команди приєднався дорослий волонтер, який допоміг автоматизувати і синхронізувати сервер, щоб він міг приймати і обробляти дані з великого числа станцій", –пишеться в статті.

Скульптури з проекту "Забуті велетні" створюють з перероблених матеріалів –  дерев'яних палет, розібраних сараїв і парканів. У цьому митцю допомагають місцеві волонтери. 

"Запрошуємо не тільки подивитись на скульптури, але й вирушити на пошуки скарбів та відкрити для себе приховані дари природи", – зазначив Дамбо. 

Всіх істот назвали на честь волонтерів, які їх допомагали будувати. До слова, створення доброзичливого Тедді дало роботу чотирьом людям. Ця скульптура має й утилітарну функцію – його дерев'яна рука допомагає перебратися через струмок. Інші роботи служать прихистком для тварин. 

Томас, який живе на горі

Оскар, який живе під мостом

Тріна з височини

Сплячий Луїс

Малюк Тільде

Доброзичливий Тедді

На кожній скульптурі є підказка, куди йти, аби зустрітись з наступний гігантом.

На скульптурах є віршики-підказки

Квест "Шість забутих велетнів"

Всі фото – Thomas Dambo

Також у випуску:

Бойовики обстріляли протипіхотними мінами позиції полку Азов у Травневому.

Коломойський прилетів в Україну.

Спершу дівчина потрапила в об'єктиви папараці на прогулянці в Каннах, однак тоді вона виглядала втомленою. Наступного ж дня, 15 травня, їй вдалося приголомшити своєю стрункою фігурою і ефектним виходом на червоній доріжці Каннського кінофестивалю.

Тоді шанувальники заговорили, чому її чоловік Венсан Кассель не супроводжував кохану. 16 травня закохані таки з'явилися разом з 1-місячною дівчинкою Амазоні. Додамо, що наразі подружжя не показало жодного фото малятка та ретельно приховує її від камер.

Венсан віз візок, а Тіна йшла позаду нього. Для виходу модель та новоспечена мама одягнула коротке плаття з квітковим принтом та чорну джинсову куртку. 

Венсан Кассель, Тіна Кунакі і їхня дочка / Getty Images

Венсан Кассель, Тіна Кунакі і їхня дочка / Getty Images

Венсан Кассель і Тіна Кунакі / Getty Images

Що цікаво, у Каннах також засвітилася екс-дружина Венсана Моніка Беллуччі.Італійка також була у компанії свого коханого бойфренда Ніколаса Лефевра.

Моніка Беллуччі і Ніколас Лефевр / Getty Images

Про це 24 каналу розповів голова Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній.

Вакарчук проігнорував суспільний запит на нові обличчя на президентських виборах і фактично підтримав Порошенка. Цим, зазначає експерт, скористався Зеленський.

На президентських виборах Вакарчук не зважився піти в напрямку народних очікувань. І сфокусував настрої очікування нового на Зеленському. Розгромна для Порошенка перемога Зеленського – результат вагань Вакарчука,
– переконаний Олесь Доній.

Тому, за словами політолога, позитив для нової партії Вакарчука – суспільство готове до "неполітичних політиків". Мінус – коли потрібно було ризикнути на виборах президента, Вакарчук пропустив велику можливість.

Про що заявив Святослав Вакарчук?Вакарчук під час презентації своєї партії "Голос" пояснив, що йде у політику, адже Україна потребує справжніх змін, яких вимагає народ. Він згадав про агресію Росії і додав, що країна має протистояти ворогу та захищати власну безпеку. За його словами, для засновників партії пріоритетом є змінити правил гри в українській політиці та відхід від старої системи.

До команди Вакарчука увійшли: Юлія Клименко – заступниця міністра економіки; Ярослав Юрчишин – колишній виконавчий директор Transparency International Ukraine, Соломія Анатоліївна Бобровська – українська діячка, виконувач обов'язків голови Одеської облдержадміністрації; Юрій Соколов – заслужений лікар України;Андрій Шараскін ("Богема") – кіборг, захисник Донецького аеропорту.

Вакарчук оголосив, що йде з партією на парламентські вибори: відео

Які партії пройшли б у Раду сьогодні – результати соцопитування

Проте основну ставку роблять саме на культурних подіях.

Які заходи відбудуться 17 травня до річниці депортації кримських татар

1. Спочатку презентують фільм "1944", знятий кримськотатарськими режисерами і українським виробництвом. Стрічка розповідає історію через малюнки кримськотатарського художника, якому понад 90 років та який сам був очевидцем тих подій.

2. Зранку 18 травня на київському залізничному вокзалі презентують реконструкцію товарних вагонів, у яких і везли кримських татар.

3. Потім у Виставковому центрі відкриють виставку "Вкрадений Крим", де обіцяють розказати, якими ж насправді були мотиви радянської влади.

4. Після цього пройде реквієм на Виставковому центрі і автопробіг кримськотатарської молоді поїде на Майдан Незалежності, де о 18:00 збереться пам'ятний мітинг.

Пам'ятні заходи пройдуть і в інших містах України, зокрема в Одесі та Херсоні відкриють пам'ятний камінь у сквері кримських татар.

Зазначимо, що на презентацію плану жалобних заходів представники кримських татар прийшли у вишиванках. Кажуть, що таким чином хочуть підкреслити єдність кримських татар і українців. 

Що відомо про депортацію кримських татар?Насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини, здійснене упродовж 18-21 травня 1944 року. Це один із злочинів радянського тоталітарного режиму. Етнічну чистку здійснено відомством держбезпеки СРСР та таємною поліцією за наказом Йосипа Сталіна і постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944.

Усього, згідно з офіційними даними, у віддалені регіони Радянського Союзу – від північного Передуралля до республік Середньої Азії було депортовано 191 044 кримських татар. Проте кримські татари нарахували більше 400 тисяч виселених осіб і майже половина їх загинула.

Зеленський звернув увагу на затягування з боку нардепів, а своє звернення опублікував на сторінці у Twitter. 

Відповідно до рішення Верховної Ради,інавгурація Зеленського відбудеться 20 травняо 10:00, за це проголосували 315 нардепів. Зеленський зазначив, що парламент "нарешті" визначився. 

Парламент нарешті визначив дату інавгурації. Депутатам на роздуми знадобився майже місяць. Сподіваюся, що надалі Верховна Рада буде приймати рішення без таких зволікань,
– написав Зеленський. 

Цією датою інавгурації у команді Президента України не задоволені, про це розповів радник Зеленського з політичних питань Дмитро Разумков.

Він вважає, що таким рішенням частина народних депутатів вирішила "насолити українському народу". Разумков стверджує, що інавгурація у понеділок, 20 травня, створить великий дискомфорт жителям Києва та не буде зручною для міжнародних делегацій. 

Після поєдинку, який завершився з рахунком 2:1 на користь "Полісся", вболівальники "Ниви"вибігли на футбольне поле, щоб побити головного арбітра матчу Дениса Рєзнікова.

В.о. президента "Ниви" Вадим Кудіяров не поділяє дії окремих вболівальників, які вибігли на поле після матчу. Однак наголосив на несправедливій роботі арбітра.

Я, як і багато хто з інших, причетних до нашого клубу, цієї ночі не спав взагалі. Я не підтримую того дикунства, яке сталося після гри, але не можу заперечити людям, які на емоціях почали безпорядки. Не знаю, як дивитися в очі вінничанам після такого суддівства. Не розумію, навіщо це все тоді? Як боротися з цим "убивством із свистком"?

Суддя, вийшовши на поле після перерви, просто "відірвав голови" команді. Поставив пенальті, якого не було, й свистів тільки в одну сторону. Вболівальники все бачили. Градус невдоволення на трибунах зростав. Не дивно, що так у підсумку все закінчилося,
– цитує Вадима Кудіярова SportArena.

Окрім того, в.о. президента "Ниви" заявив, що клуб може знятисяз Другої ліги. Рішення буде прийняте після зустрічі з керівництвом.

Ви знаєте, ми зараз проведемо зустріч з керівництвом і будемо приймати рішення. Морально готові зняти "Ниву" з турніру. Навіщо шукати ці кошти, інвестувати в дитячий футбол, збирати кожну копійку на футбол, якщо ось так весь сезон можна перекреслити? Навіщо ми це робимо? Щоб хтось купив потім за 100 гривень суддю, й над нами знущалися?

В такому випадку ми не готові брати участь у розвитку професіонального футболу на Вінничині. Це не спорт, а якась "фінансова піраміда"! Я підтримую інші види, то краще зосереджуся суто на них, там більше задоволення й менше такого бруду. Де таке бачено у світі?!

Яким чином судді призначаються? Які оцінки вони отримують? Ось приїхав арбітр і дуже класно відсудив. Якби поліція на п’ять хвилин пізніше спрацювала, він би більше не свистів. А на нас ще й всі звинувачення, купа затриманих, керівництво запитує: "Що у вас там відбувається, що за "кіпіш" на всю країну?" Ось зараз будемо збиратися й вирішувати, як жити далі. Вінницька "Нива" може припинити участь у Другій лізі, хоча за грою були за крок від Першої,
– сказав чиновник.

За два тури до фінішу Другої ліги "Нива" посідає четверте місце з 41 очком в активі. Вінницький клуб зберігає математичні шанси вийти в Першу лігу.

Підписуйтеся на наш Twitterта Telegram

Стартап з Лос-Анджелеса Divergent Technologies, що спеціалізується на об’ємному друку компонентів для аерокосмічної галузі, запропонував концепцію автомобіля зі швидкозмінною конструкцією.

На прінтері друкуються шасі і елементи кузову автомобіля. Сировиною для прінтера слугує спеціальний порошок з алюмінієвого сплаву. На думку авторів проекту, такий підхід до створення автомобілів дозволить набагато швидше впроваджувати зміну поколінь моделі, оновлення чи створювати нові кузовні модифікації. Крім того, 3D-друк дозволяє зменшити шкідливий вплив на екологію при виробництві і потребує менше капіталовкладень та виробничих витрат.

Фото: Divergent Blade / Divergen

Для демонстрації можливостей компанія Divergentстворила методом 3D-друку власний прототип автомобіля, який отримав назву Blade. Він являє собою одномісний спорткар з алюмінієвим шасі і монококом та алюмінієво-карбоновим кузовом вагою усього 630 кг. При цьому 2,4-літровий турбо-мотор Blade продукує 730 к.с. потужності, що дозволяє автомобілю називатись гіперкаром.

Каліфорнійський стартап має підтримку гонконгського мільярдера Лі Ка-Шиня, який вклав у Divergent $65 мільйонів, однак про серійне чи хоча б дрібносерійне виробництво машин на зразок Blade мова поки не йде.

Найбільш частою причиною часткової та тимчасової втрати нюху (аносмії) є простудні захворювання. Крім того, хронічний синусит і поліпи також можуть стати причиною тимчасової здатності розрізняти запахи.

Часто причиною прогресивної повної та постійної аносмії є процес фізіологічного старіння.

Нежить дає тимчасовий ефект і після цього здатність відчувати запахи відновиться.

Основні причини втрати нюху

• Похилий вік. У 60% людей старше 80 років знижено нюх, при чому лише 10% скаржаться на це.
• Лор-захворювання (ГРЗ, синусит, хронічний або гострий риніт, носові поліпи та ін.)
• Побічні дії деяких ліків (аміноглікозиди).
• Ендокринні захворювання (гіпотиреоз, діабет).
• Хвороба Паркінсона.
• Хвороба Альцгеймера.
• Черепно-мозкова травма.
• Розсіяний склероз.
• Пухлина мозку.
• Куріння.

Втрата нюху також може бути пов'язана з перешкодами, що ускладнюють надходження потоку повітря через ніс. До них відносяться кісткові деформації, викривлення носової перегородки, поліпи.

При втраті нюху після ГРЗ відновлення може зайняти кілька місяців. При цьому рекомендується тренуватися і вдихати запахи по кілька разів в день.

Якщо ж нюх вдалося повернути, то потрібно убезпечити свій побут, поставивши протипожежні датчики диму і газу.

Лікування проблеми буде залежати від встановленої причини.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров'я.

Сучасні рішення у заморожуванні

Одна із важливих функцій новітніх холодильників – швидке заморожування великої кількості продуктів. Ця функція отримала назву superFreezing. Вона забезпечує якісне заморожування у рекордно короткий час.

Аби додати нові продукти до морозильної камери, у холодильниках Siemens потрібно запустити функцію "заморожування" за добу до цього. Після активації, система опустить температуру до -30 градусів. Це убезпечить продукти, залишені раніше у холодильнику, від розморожування.

Розмороження не потрібне

Ще один плюс сьогоднішніх холодильників – технологія noFrost. Вона передбачає спеціальну систему вентиляції, яка забезпечує видалення вологості з повітря всередині апарату. Завдяки цьому у холодильниках Siemens не утворюється лід на внутрішніх стінках камери і продукти зберігаються ідеально. Крім цих очевидних переваг, користувачі також можуть забути про процес розморожування холодильної камери та зекономити час на зайвих клопотах.

Інтелектуальні сенсори

Більшість сучасних холодильників мають механічний чи електронний перемикач, який дає змогу задати температуру у внутрішній камері. Однак, аби визначити оптимальні параметри, треба врахувати багато факторів, серед яких температура навколо холодильника, попадання на його корпус сонячних променів тощо.

Моделі Siemens оснащені технологіями iSensoric.Це дійсно унікальне технологічне рішення. Кілька сенсорів, що розташовані зовні і всередині холодильника, з'єднані блоком управління. Ці сенсори вимірюють зовнішню та внутрішню температуру та передають інформацію в блок управління. В результаті, система автоматично налаштовує температуру охолодження, що забезпечує ідеальні умови для зберігання продуктів.

Гарантія свіжості

Класичні холодильники охолоджують температуру до заданої користувачем позначки і, таким чином, збільшують термін життя продуктів. Але таке охолодження – вчорашній день.

Компанія Siemens пропонує справді сучасний підхід – функцію freshSense. Вона вимірює температуру всередині холодильника і ззовні та, якщо фіксує зміни, автоматично компенсує їх.

Довготривале зберігання

Крім цього, ідеальні умови для зберігання продуктів у холодильниках Siemens забезпечує і спеціальне відділення – hyperFresh.Його датчик підтримує температуру на рівні 0 градусів, а регулятор дозволяє налаштувати рівень вологості. Це забезпечує стабільний і справді ефективний цикл охолодження риби та м’яса, овочів та фруктів і допомагає їм довше залишатися свіжими.

Переваги hyperFresh:

• Збереження смакових якостей їжі;
• Значно довший термін свіжості продуктів;
• Збереження поживних речовин та вітамінів.

До речі, моделі холодильників Siemens з зоною hyperFresh premium 0⁰C, оснащені сенсорами вологи і температури, які гарантують збільшення терміну свіжості продуктів до трьох разів довше.

Чисте повітря

Завдяки фільтру очищення повітря airfreshFilter з системою захисту від утворення бактерій antiBacteria, яким оснащені холодильники Siemens, можна більше не перейматись, як нейтралізувати різкий запах риби, сиру, цибулі чи часнику. Повітря всередині холодильника без додаткових зусиль завжди буде чистим і свіжим.

Річ у тім, що навіть задекларована у штабі Зе позиція про необхідність посадити за стіл переговорів та силоміць заставляти Путіна здавати Крим та Донбас, маловірогідна.

Досягти справжнього миру в Україні ми зможемо лише одним шляхом, який означатиме повну та остаточну перемогу нашої держави із виходом з російської орбіти, виводом всіх військових з нашої території та знищенням важелів впливу окупантів на Донбас та Крим. Без цих факторів війну закінчити не вдасться, якими б замороженими та припиненими бойові дії не були.

Якщо якимось чином Москва виведе війська з Донецька та Луганська, у неї залишиться все, щоб почати війну там знову. І це без врахування того, що після боротьби за Донбас обов'язково має наступити етап визволення Криму, відбити який буде ще важче. Але військовим шляхом це, звісно, ніхто робити не буде. Тим паче, Зеленський. А от політично Путіна переграти не можна.

Війна скінчиться тільки тоді, колиРосія визнає свою поразку. А це у рамках гібридної агресії зовсім нереально. Достатньо подивитися на результати переговорів Майка Помпео із ватажками РФ. Керівник Держдепу прилетів у Сочі із однією лише метою: переконати Путіна поступитися кількома принципами заради збереження "Північного потоку-2" та впливу Росії у світі. Але ж поїхав ні з чим. Через постійні ствердження Путіна та Лаврова про "Крим наш" та "нас там немає". І що із ними зробиш? Прижмеш санкціями? Закличеш до правди? Чи покличеш на допомогу британців?

Річ у тім, що окрім як силою росіян не можна подолати ніяк. І їх розповіді про готовність до переговорів є нічим іншим, як замилювання очей, оскільки йти на реальні поступки вони не збираються. Крізь цю призму роль Зеленського у війні у найкращому випадку може бути лише такою, як і у Порошенка: продовження зміцнення армії та збереження західної коаліціїіз постійною роботою над продовженням санкцій. Інакше можна потрапити у пастку з невиконаних обіцянок, умовного повернення Донбасу до складу України у вигляді російського ярма із терористами, місцевими законами та з повним зняттям з Москви відповідальності за злочини.

То ж, на жаль, зупинити війну по-справжньому, а не на словах, у Зеленського не зможуть. Як, до речі, і не змогли б і при другому терміні Порошенка.

Про це сказав екс-міністр фінансів Олександр Данилюк на конференції Ukraine: Game of Trones. Finlal Season, додавши, що вони намагатимуться якомога швидше сформувати команду і після цього можливо початок переговорів.

"Зараз не час просити нову програму", – наголосив Данилюк, повідомляє "Інтерфакс".

Також він додав, що найбільшою перешкодою для отримання Україною чергового траншу МВФ може бути рішення Конституційного суду про скасування статті Кримінального кодексу про незаконне збагачення.

Що призвело до скасування статті? Швидше за все, розслідування журналістів програми "Наші гроші", у якому розкрили корупційну схему в "Укроборонпромі", призвели до скасування статті.
Журналісти програми "Наші гроші" заявили про багаторічну схемувідмивання сотень мільйонів гривень з українського оборонного комплексу. До якої нібито причетний 22-річний син першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського – партнера президента Петра Порошенка. Неякісні запчастини й техніку з Росії контрабандою продавали "Укроборонпрому" через фірми-прокладки, у цей час відмиваючи шалені суми.

При цьому Данилюк впевнений, що парламент прийме нове законодавство про відповідальність за незаконне збагачення.

Упевнений, що (парламент – 24 канал) виправить це. Їм йти на вибори ... Якщо не приймуть, то будуть говорити виборцям: "Нас влаштовує рішення Конституційного суду, яке вбило боротьбу з корупцією в країні,
– прокоментував радник Зеленського.

Коментуючи створення партії "Голос" Святослава Вакарчукаі його заяву про участь в майбутніх виборах, Олександр Данилюк зазначив на готовність створювати коаліцію в новому парламенті з усіма, хто буде поділяти принципи команди Зеленського.

Наприкінці квітня Варлам Кіласонія прийняв чергове непросте рішення у житті. Йому запропонували очолити рідну для нього команду. От тільки біда в тому, що за 9 стартових турів Руставі не спромігся жодного разу перемогти. Попри це, він знову вирішив повернутися у рідний для себе дім…

Перший матч виявився невдалим – домашня поразка 0:2. Минає кілька днів, лише тоді телефоную, щоб домовитися про розмову. "Давайте у неділю поспілкуємося, бо в суботу у нас гра",– каже Кіласонія. Суботній вечір стає незабутнім для екс-гравця Дніпра. До 75-ї хвилини на табло знову горять "0:2". Ще одна поразка? Ні, шалена перемога 3:2!

"Спад в грузинських футболістів? Справа в характері"

– Варламе Тамазовичу, прийміть вітання!

– Дякую! А ви вже знаєте? Ще в Грузії, мабуть, не всі чули про перемогу Руставі, а Україна вже знає.

– Як вашій команді вдалося це зробити?

– Після першого тайму поєдинку з ВІТ-Джорджією ми змінили формацію і внесли тактичні корективи. Сказав хлопцям: "Програвати треба достойно". Я хотів, щоб вони боролися до кінця. Коли почався другий тайм, то я щось відчув.

– Що саме?

– Не скажу, що було передчуття перемоги при 0:2, але вірив, що хоча б гол заб’ємо, а потім зрівняємо. Коли один гол відіграли, то з’явилося відчуття, що не програємо. Футболісти продемонстрували характер – ми додали у швидкості. Руставі намагався грати технічно, хоч поле було жахливим.

"Почувши Кучеревського, хотів закінчити з футболом". Олександр Амісулашвілі – про життя після київського "Динамо" і велику політику

– Коли ви дали згоду і очолили Руставі, то розуміли, що це безнадійний аутсайдер і вам буде непросто?

– Я міг би так зробити тільки в контексті команди з мого рідного міста. В іншому випадку я не погодився б. Чи можемо ми врятуватися? Ще 26 турів, буде розігруватися багато очок. Все в наших руках, нам треба змінюватися. Руставі має чимало перспективних гравців. Попереду пауза, ми підсилимося і будемо боротися до останнього. Якщо людина бореться до кінця, то вона завжди має шанс щось змінити.

– Ще два десятиліття тому багато грузинських футболістів вражали Європу. Що тепер змінилося у вашій країні і чому відбувся спад?

– У 90-ті ми мали одну спільну школу – радянську. Тоді футболісти були краще підготовлені в усіх аспектах. Грузини справді були на висоті. У нас було таке в крові – ми повинні добре грати у футбол. Повірте, тепер теж є багато перспективних хлопців. Справа, мабуть, у характері. Думаю, це головна причина. Вірю, що з часом все покращиться.

– Тоді ж чимало грузинів було і в Україні. Першими братами-легіонерами нашого футболу були Автанділ і Таріел Капанадзе. Услід за ними приїхали ви і ваш брат Георгій. Як він зараз поживає?

– Мій брат вже десять років живе з сім’єю у Греції. На жаль, він давно не має стосунку до футболу. До речі, відзначу братів Капанадзе, з якими я грав ще у Руставі – це чудові хлопці.

"Спочатку грузини ходять на танці, а тоді вже на футбол"

– Іван Павлюх, який грав з вами у Дніпрі, казав, що ви та Георгій – абсолютна протилежність. Ваш брат веселий і компанійський, ви – більш стримані та серйозні. Погоджуєтеся?

– (Усміхається) Чиста правда! Я нескромно зауважу, що я був більшим професіоналом. Мій брат мав шалений талант – недарма ж його у збірну Грузії викликали. Але Георгій мав невеличкі проблеми. Але тільки невеличкі. У мене на першому місці стояла футбольна дієта і серйозне ставлення до роботи.

– У дитинстві ви розбили багато телевізорів, дзеркал, люстр чи ваз?

– О, дуже багато! І вдома, і навіть у сусіда розбивали люстри (Сміється). Наші сусіди спочатку не хотіли миритися з двома братами-футболістами поруч, але потім, здається, прийняли наш вибір і стиль життя. Дякую їм за терпіння.

– Ваш батько любив футбол?

– Він грав тільки на любительському рівні. Проте з дитинства брав нас за руку і водив на стадіон. Потім навчив правильно копати м’яч. Ми з Георгієм виходили у двір і могли грати проти п’ятьох. І майже завжди вигравали!

"Під час пологів акушерка вигукнула: "Та тут ціла команда!": найоригінальніші близнюки світу футболу – не без українців

– Брат пішов на футбол завдяки вам?

– Ви знаєте, у грузинів є традиція. Спочатку вони всі разом ходять на танці. Для нас грузинський танець – це дуже важлива річ (Усміхається). А після танців, років з шести, почали ходити на футбол.

– Усі брати-футболісти кажуть, що відчували рідну людину на полі інтуїтивно. Ви теж могли віддати пас на Георгія, не підводячи очей?

– Однозначно – я навіть не підіймав голови. Знав, що брат буде на певній позиції і точно туди адресував передачу. Георгій теж це відчував. Взаємодія і відчуття були на фантастичному рівні.

"Не міг передбачити переїзд Цхададзе до Англії"

– Команда з Руставі протягом певного часу називалася Металургом. Якби вас попросили представити ваше рідне місто, то ви передусім показали б металургійний завод?

– Наше місто є давнім, проте сучасне поселення є дуже молодим. Все почалося з будівництва у 40-х роках Руставського металургійного заводу. У нас, мабуть, нічого особливого немає, крім фортеці. Коли я грав, то футболістів кілька разів возили на завод – це величезний об’єкт. У ті часи клуб мав чудове фінансування завдяки заводу. Шкода, що потужності зараз зовсім не ті.

– Грузія стала першою країною-вихідцем із СРСР, яка провела свій чемпіонат. Що ви відчували у 1990-му?

– Всі команди проявили одностайність. Грузини розуміли, що це наш власний чемпіонат і команди з різних радянських дивізіонів об’єдналися в одну грузинську лігу. Грузія, як і багато інших держав, мала свою дорогу. Чемпіонат, до речі, ми провели на найвищому рівні.

Кахабер Цхададзе

– У Руставі ви розпочинали з Кахабером Цхададзе – першим капітаном в історії збірної Грузії, а також футболістом, який досягнув рівня Манчестер Сіті, хоч і ще не особливо потужного.

– Правильніше буде сказати, що це Цхададзе зі мною розпочинав грати (Усміхається). Ми виступали у Другій лізі, в 9-ій зоні. Кахабер молодший за мене на рік. Було помітно, що хлопець має талант. Тим більше, що Цхададзе дуже багато працював і добросовісно ставився до футболу. Чесно кажучи, я не можу сказати, що міг передбачити його переїзд до Англії. Проте він молодець – досягнув свого.

"Не міг одягнути футболку з "Газпромом". Леван Кобіашвілі – про війну з Росією, контракт із Баварією і біль за Україну

– Ви грали з Георгієм Гахокідзе, який поїхав у ПСВ, а ще один ваш партнер Леван Кобіашвілі, наприклад, вирушив у Фрайбург. Ви також могли поїхати у Європу?

– Ці хлопці були перспективними, багато працювали і заслужили на перспективне продовження кар’єри. Особливо наполегливо мене кликали, коли я виступав у Дніпрі. Зрештою, коли я був найкращим бомбардиром другого російського дивізіону, то також існували різні варіанти. Кликали в Туреччину і в Австрію, але я не погоджувався. Чому? Я працював з Гіві Нодією, тренером, якого надзвичайно поважав.

– Про Гіві Нодію доводилося чути лише дуже позитивні відгуки. У вас яка історія?

– Насамперед Гіві Георгійович був для мене прикладом з дитинства. Я вболівав за нього ще малим хлопчиком. Згодом я пізнав Гіві Нодію як дуже сильного тренера. Ну і звичайно, що людиною Гіві Георгійович був відмінною.

– Шота, брат Джумбера Нішніанідзе, легендарного творця шепетівського Темпу, розповідав, як відбувалася комплектація харизматичної команди: "На жаль, ми не змогли домовитися з Гіві Нодією, який працював у Руставі. Вели перемовини із Серго Кутівадзе. Але зупинилися на кандидатурі Реваза Дзодзуашвілі. Прогадали…" Вас не запрошували у Шепетівку?

– Так, там багато грузинів було. Мене та брата кликали у Темп, проте я відмовився. То був 1993-й рік, я обрав свій шлях, який не прямував у Шепетівку. Просто не мав бажання їхати у Темп. Але пропозиція справді була.

– Не один рік ви пліч-о-пліч грали із Зурабом Попхадзе, який в Україні виступав за Кривбас. У 2013-му з Грузії надійшла трагічна звістка – Попхадзе наклав на себе руки.

– Я дотепер не можу зрозуміти, що сталося. До цієї трагедії ми постійно спілкувалися. Не скажу, що дуже часто, але хоча б раз на місяць зідзвонювалися. Коли дізнався про смерть Зураба, то пережив шок. Він був дуже порядною людиною. Не знаю, що трапилося тоді, це справжнє жахіття.

"Жодної хвилини не шкодував про переїзд в Україну"

– Вас, напевно, дуже багато запитували про той унікальний матч 1996-го. Ви грали за першоліговий санкт-петербурзький Локомотив і перемогли Зорю із Ленінськ-Кузнецького з рахунком 9:0. Як розпочинається день людини, яка забиває 7 голів у одному матчі?

– (Сміється) Якщо чесно, то я відчував ще зранку, що заб’ю кілька голів. Знаєш, у нападника є таке передчуття. Думав, що два-три голи вдасться забити. Але щоб сім! Ні, такий день буває тільки разу у житті.

– Неймовірно, але ж наприкінці гри ви ще й пенальті не реалізували.

– Так, могло бути 8 голів! Я забивав на будь-який смак. Після удару зі штрафного, з гри у різному стилі. Варто акцентувати на тому, що наш суперник не був слабкою командою.

"Вийшов на поле зі струсом мозку і забив два голи". Як реалізувати 19 пенальті поспіль, або Куди подівся Васіл Гігіадзе

– За Зорю грав Сергій Кормільцев, який потім виступав у збірній України, а також майбутній гравець Челсі Олексій Смертін.

– Так, це сильні футболісти, пам’ятаю їх. Більше того, Зоря наприкінці сезону фінішувала вище за нас. Мої партнери після гри дуже раділи за мене і сміялися. Я подякував усім і ми трохи посвяткували.

– Ваш партнер Дмитро Сєнніков, який виступав за збірну Росії, якось казав, що тоді у першій російській лізі були жахливі умови: "Зараз згадуєш як екзотику – моторошні поля, готелі з меблями, що розвалюються і тарганами. Їх було стільки, що ганялися за ними всю ніч. Спали в одязі".

– Так, було й таке. Особливо складно доводилося під час виїзних матчів проти сибірських команд. Дошкуляла погода, поля були не найкращої якості. Хоча я дотримуюся думки – на всіх полях можна грати, якщо хочеш.

– У 1997-му ви залишаєте Росію, покидаєте крило Гіві Нодії і підписуєте контракт з Дніпром. Наставник команди В’ячеслав Грозний розповідав, що запросити вас в Україну було дуже складно.

– Я не хотів їхати від Нодії, не кривитиму душею. Проте довелося виходити із зони комфорту. Передусім я взяв до уваги статус нової команди. Дніпро тоді був третьою силою в українському футболі. Клуб мав велику перспективу і серйозні успіхи. Остаточно все вирішилося після слів Гіві Георгійовича: "Варламе, їдь у Дніпро. Спробуй себе на іншому рівні". Я погодився і жодної хвилини не шкодував про переїзд в Україну.

– Дніпро кінця 90-х можна назвати великою командою?

– Передусім наш тренер В’ячеслав Грозний виявися великим професіоналом. Не хочу ображати російських чи українських фахівців, але він вимагав від нас особливого футболу. Це стиль, який сподобався б усім грузинським футболістам: технічний, комбінаційний, видовищний. Колектив був відмінним. Найбільше я товаришував з Іллею Близнюком та Сергієм Нагорняком. Чудові спогади у мене про Шарана, Мізіна, Мороза і всіх-всіх. Грузини – такі люди, що хочуть дружити з усіма своїми партнерами. Я – не виняток.

– Сергій Нагорняк жартував, що усі футболісти Дніпра любили повернення братів Кіласонія з батьківщини. Ви завжди привозили чачу і вино?

– (Сміється) А ще чурчхелу та хачапурі. Це у нас в крові. Нічого надзвичайного в цьому немає – грузини полюбляють приїжджати не з порожніми руками. Ми – гостинні люди.

"Було помітно, як сильно Лобановський змінив Динамо"

– За Дніпро ви забили вже в першому матчі. Більше того, це сталося вже через 7 хвилин після виходу на поле. Неймовірний дебют проти запорізького Торпедо пам’ятаєте?

– Це особлива історія. Тільки-но приїхав у Дніпропетровськ і відразу травмувався. Вилетів на півтора місяці, не тренувався з командою. Потрапив у заміну на матч з Торпедо, вийшов після травми і забив гол. Вова Шаран видав класний пас, а я переправив м’яч у сітку. Було дуже радісно і приємно.

– Вболівальники Дніпра прийняли вас, немов своїх?

– Нас так підтримував стадіон, що ти почувався у Дніпропетровську, наче господар, у протистоянні з будь-яким суперником. Трибуни постійно створювали хорошу атмосферу і особливі домашні відчуття. Наш тренер і самі футболісти хотіли віддячити вболівальникам – Дніпро ніколи не зупинявся навіть при 2:0 чи 3:0. Зверніть увагу на рахунки, з якими вигравала тоді команда.

– Брати Кіласонія стали першими братами, які взяли участь у фіналі Кубка України. У 1997-му Дніпро поступився Шахтарю через прикру помилку.

– Як можна забути цю гру? У повітрі відчувалася напруга, ми боролися до кінця, але все вирішив один епізод. Ми самі подарували донеччанам перемогу і трофей. Особисто для мене то було велике розчарування.

– Якось у чемпіонаті України вашого брата вилучили ще в першому таймі, а потім дисциплінарні органи дискваліфікували його на 10 матчів. Що такого зробив Георгій?

– Знаю, що Дніпро грав з київським ЦСКА, мене в заявці на матч не було. Мені не відомо, що саме сказав Георгій арбітру, тому важко судити про справедливість такого жорсткого покарання. Мабуть, то була неспортивна поведінка. Проте в будь-якому разі 10 матчів відсторонення – це дуже багато.

– Вам довелося протистояти київському Динамо, яке розпочинало свій неймовірний підйом перед півфіналом Ліги чемпіонів. Які емоції залишилися після протистояння з киянами?

– Я грав проти Динамо тричі. Спочатку це було на зборах в Ізраїлі, потім через 4 місяці в поєдинку чемпіонату. А згодом ще через місяців десять. І кожного разу це була інша команда. В Ізраїлі ми грали нарівні, в Дніпрі ми ще нав’язували боротьбу, а от третя зустріч минула під диктовку Динамо. Було помітно, як сильно Валерій Лобановський змінив цю команду.

"У бразильців я асоціювався з Динамо". Дмитро Комаров був фанатом, мав автограф Шеви і плакав за Лобановським

– Ви згідні з тим, що повноцінно не проявили себе у Дніпрі?

– Однозначно, я повинен був продемонструвати вищий рівень. Але так буває. Спочатку травма, потім ще якісь моменти. На жаль, це був далеко не мій максимум. Однак я щасливий, що грав в Україні і був частиною класного Дніпра.

– Давно бували у нашій країні?

– Заїжджав до Києва 4-5 років тому. Мій візит не був пов'язаний із футболом. Хоча в Україні у мене чимало друзів. Найбільше спілкуюся з Анатолієм Пісковцем. Він тренував Волинь, а значну частину кар’єри провів у Грузії. Я дуже поважаю українців і з нетерпінням чекаю на поїздку. Не знаю, коли це станеться, але я дуже хочу приїхати в Україну.

П.С. У наступному турі Руставі знову переміг. Цього разу команда Кіласонії підкорила нову вершину – обіграла лідера Еровнулі-ліги ФК Сабуртало. Здається, Варламу Тамазовичу під силу створити диво і витягнути рідну команду з дна турнірної таблиці.